Методичні рекомендації бібліотекарям Жидачівської РЦБС щодо проведення заходів з
відзначення 70-х роковин проведення операції «Вісла»
-створити в бібліотеках тематичні
експозиції «Вісла»-українська
Голгофа(вони повинні діяти протягом року)
-взяти участь в скорботній акції «Свіча памяті»-28 квітня 2017 року.
-Провести пам’ятні заходи «Операція «Вісла»-одна з трагічних
сторінок України»(години історичної памяті,інформаційно-пізнавальні години,години-реквієм, та
ін..)
-зібрати спогади тих подій і
записати їх як пам»ять про трагічні події для сучасників та прийдешніх поколінь.
Прийдешніх поколінь
-висвітлювати інформацію про ці
заходи в соцмережах,ЗМІ.
Операція "Вісла"
:
історична
довідка довідка.
“ВІСЛА” - злочинний захід польського комуністичного
режиму проти українського населення на окупованих Польщею українських етнічних
землях 1947. Полягав у примусовій депортації (виселенні - Авт.) українців з
Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на території у зх. та пвн. частині
Польської держави, що до 1945 належали Німеччині. Акт геноциду проти
українського народу. 9.9.1944 між комуністичними урядами УРСР і Польщі було
підписано угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах.
Переселення українців з їх етнічних територій, яке мало за умовами угоди носити
виключно добровільний характер, проводилося найчастіше примусово і з
застосуванням військової сили. Польські адміністративні органи застосовували
найрізноманітніші засоби для зростання масштабів переселення - позбавлення прав
українців на землю, ліквідація рідного шкільництва, культурно-освітніх установ,
греко-католицької церкви та інші. В жовтні 1944 -серпні 1946, за даними
польських джерел, було переселено 482 тис. осіб. Переселення і масові
репресивні акції польського уряду щодо українського цивільного населення
викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил -
Української Повстанської Армії та націоналістичного підпілля Організації Українських
Націоналістів на території Закерзоння, що становило серйозну загрозу для
існування тоталітарного режиму в цілій Польщі. В цих умовах польська
комуністична влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю
виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську
національну меншину в Польщі. Приводом до початку “В.О.” стала загибель
28.3.1947 в р-ні с. Яблонне (на шосе між Балигородом і Тісною) у бою з відділом
УПА (ком.-майор С. Хрін) заступника міністра оборони Польщі ген. К.
Свєрчевського. В цей же день на засланні політбюро ППР було прийнято рішення
про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх
німецьких землях воєводства - Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і
Щецінське. 28.4.1947 (за ін. даними - 24.4.1947) о 4.00 годині ранку шість
польських дивізій (бл.17 тис. чол.) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного
(назва органів польської служби безпеки - Авт.) оточили місцевості, на яких
компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і
чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до
Нового Сончу. “В.О.” проводились під безпосереднім керівництвом міністра
оборони Польщі маршала Р. Жимерські та ген. С. Моссора. Депортаційні заходи
проходили в три етапи: 1-й - з 28.4. до 15.6.1947 виселялись українці з повітів
Лісно, Сянік, Перемишль, Ясло, Коросно, Любачів, Горлиці, Ярослав; 2-й - до
30.6.1947 виселялось українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Тарг,
Томашів Любельський, Грубешів. Протягом третього етапу (до кінця жовтня 1947)
виселено населення з решти повітів Закерзоння. На 31.7.1947 за польськими
даними, було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3800 чол.,
убито 655 чол. заарештовано 1466 членів українського руху Опору. Намагаючись
прискорити асиміляцію переселенців органи влади, звичайно, допускали переїзд в
одну місцевість не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947 у місця, звідки
було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб
польської національності.
Насильство
Акція супроводжувалась масовим насильством над
українським населенням. Польська комуністична міліція озброювала польських
селян-шовіністів, що знищували цілі села, вбиваючи навіть дітей і жінок. Після закінчення
Другої світової війни антиукраїнський терор був, головно, справою рук польської
комуністичної просталінської влади, але не тільки її. Брали участь у цьому
частини польського крайнього правого підпілля — Національних Збройних Сил
(NSZ) і Національної Військової Організації (NOW). Озброєна група під
командуванням «Волиняка» винищила майже всіх мешканців села Малі
Куровичі — 300, за даними польського сейму, а 2000, згідно з рапортами
УПА. На думку командирів УПА, «Волиняк» співпрацював з НКВС. У селі Верховина
учасники NSZ вбили 194 українських селян, в тому числі 65 дітей. Інший відділ,
який належав до АК, замордував 460 українців у селі Павлокома.Популярний девіз
поляків: «Українців за Сян!».
На початкових етапах операції на Закерзонні не було
частин УПА, а тільки невеликі
загони самооборони і українське населення було майже беззахисне, але скоро
через Сян переходять 3 частини УПА, що починають бойові дії проти Війська
Польського, польської міліції і загонів НКВС.
Командирами УПА було наказано не проводити терору
проти польського цивільного населення (знищувати тільки озброєних шовіністів).
УПА починає співпрацювати з польською організацією
«Воля і незалежність»(
ВіН), що постала з Армії Крайової (АК). ВіН саботувала
вивіз українського населення до СРСР. Командир Штендер-Прірва, що був
відправлений командуванням УПА Львівського регіону для припинення
україно-польського протистояння і порозуміння з АК для спільної боротьби проти
сталінізму, писав: «ВіН проводив пропаганду серед солдатів Війська Польського,
аби вони по-людськи ставилися до українського населення, не виганяли його до
СРСР і дивились крізь пальці на втечу чи ухиляння від переселення. Під час
виселення багато українських родин знайшло, за згодою ВіНу, притулок у
польських селах». Але провід ОУН і
польський уряд в еміграції не дійшли порозуміння і співпраця була місцевого
характеру.
На теренах Закерзоння, що були під контролем АК
ситуація була спокійнішою, але поступово АК була роззброєна і владу передали
комуністам.
Згідно з офіційними даними, в 1944—1947 роках від рук
УПА загинуло 599 цивільних осіб польської національності (з них 368 в 1945
році). Варто відзначити, що до «цивільних осіб» статистика зараховує також
учасників збройних відділів «самооборони» (за винятком ормовців), які брали
активну участь в антиукраїнському терорі. Але заступник міністра внутрішніх
справ генерал Владислав Пожога підтвердив, що від рук цілого польського
підпілля загинуло близько 10 тисяч цивільних осіб, або майже у 20 разів більше,
ніж від рук УПА.
27 серпня 1949 року у Польщі урядовим декретом
українці позбавлені права на господарства, з яких вони були виселені під час
акції «Вісла» і на залишене там нерухоме майно.
Операція в історичній
пам'яті і міждержавному діалозі
- У 1990 році акцію «Вісла» було засуджено Сенатом Республіки Польща.
- У 2002 році президент Польщі Олександр Кваснєвський висловив співчуття з приводу виконання цієї акції.
- У січні 2007 року Світовий Конгрес Українців зажадав офіційних вибачень від Польщі за акцію «Вісла», а також виплат компенсацій постраждалим[5].
- 24 лютого 2007 року, Перемишль, наукова конференція, присвячена операції «Вісла», причини, перебіг і наслідки.
- 27 лютого 2007 року президент Польщі Лех Качиньський і президент України Віктор Ющенко в спільній заяві засудили операцію «Вісла», і сказали, що вона суперечила базовим правам людини. Президент Ющенко сказав 27 квітня 2007 року, що «винуватцем цієї операції був тоталітарний комуністичний режим».
