четвер, 14 липня 2016 р.

ІВАН ФРАНКО-ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ 

Іван Франко любив подорожувати.Нові враження  давали  йому натхнення для творчості.Такі Франкові мандрівки повязали його і з Жидачівщиною.Антонівка,Девятники,Кохавино,Ходорів,Голешів,Іванівці ,Добрівляни зберігають спогади про українського Мойсея.Розпочинаємо публікацію матеріалів про звязок    Каменяра  й  Жидачівського краю.

ІВАН ФРАНКО І ЖИДАЧІВЩИНА

(до 160-ліття з дня народження )

за матеріалами бібліотечної краєзнавчої акції 

2016 

Щоб прочитати матеріал в повному обсязі заходьте на сторінку

ІВАН ФРАНКО-ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ 


                                      І.Я.Франко   і   Девятники

       Рік 1898 .У цей рік вперше прибув І.Я.Франко у Девятники  Бібрського повіту. У цьому селі проживав граф Іван  Шептицький. Він був старенький , своє багатство передав своєму сину Климентію,який ще вчився у Відні.
      У 1894 р.прибув на парафію греко-католицької  церкви отець Стисловський. Разом з ним прибув керівник церковного хору Троян.
    Він збирав і записав народні пісні з навколишніх сіл. Організував сільський хор і вистави. Йому  було боляче,що в селі не було читальні,а сільські хори і вистави відбувалися у сільських стодолах або в лісі на поляні.
     Прекрасна природа село так глибоко впливала на серце поета: біленькі хати у вишневих садочках,а навколо  квіти і квіти,куди не поглянеш оком.А вечорами пісні на вулиці,жарти парубків та дівчат,молодечий сміх,пісні,так нагадували йому своє дитинство у с.Нагуєвичах І стареньку кузню батьків,що вивела його до Львова на науку.
     Отець Стисловський порадив йому  зупинитися в старенькій священичій родині отця Едика Філіповського ,що проживав у центрі села на старому приборстві.
      Громада  побудувала нове приборство старенької церкви. На старім приборстві почав господарювати син отця  Едика  Ефтимян,якого з Відня виписав батько « з наук». Ефтимян був ровесником Іван Франка.
   «Я кінчав Віденський університет,теологічний факультет. Мене хотіли  посилати в Рим для продовження навчання,але батько відкликав мене з університету. Тепер  я працюю,як  бачите,пане  поете,війтом села вже другий рік,вибрала мене громада. Володію 9 мовами,так що Вам не буде скучно.»Так пройшло їхнє знайомство тут , в мальовничому куточку цієї сім»ї.
   При допомозі  сільської  інтелігенції записував Іван Франко народні пісні,легенди,якими  жили сільські русини. Вечорами,коли сходив місяць,поет брав у руки пензлик і малював сільський краєвид та записував в книжечку вірші.
    Найкращою його прогулянкою був похід  до  Пятничанської  башти , де сходилися з усіх куточків Львівщини інтелігенти.
    Після роботи завжди йшов на річку Боберку,яка протікає посередині села,ловив рибу з Трояном ,купався в річці,коли виходив з води,витягав з кишені свою улюблену книжечку,щось записував.
    А коли вже від"їжджав у Львів ,то ніби жартома сказав отцеві Стисловському: " Пане  отче,колись цей купол Вашої церквиці впаде на голови парафіян.Вам вже пора взятися всім миром за побудову нової церкви,адже це село історичні має назви,що підходить до колишнього містечка,а Ваша церква перейшла свою історію. Якби вона вміла говорити».
      так виглядає церква в Дев"ятниках сьогодні

І Іван Франко через місяць від»їхав у Львів.
     Через 6 років Іван Франко відвідав наше село у червні 1904р.Тут вже закінчувалося будівництво церкви на кошти графа Климентія Шептицького. Тепер було вже багато  прихильників І.Франко не тільки серед інтелігенції,а й з простими русинами як Дякони,з  дяком Горінцем,писарем Бурчовським та прибувши на свою квартиру,Іван Якович  зустрів свого друга такими словами:
    Як ся маєте,пане Єфтим»яне,спольщений радикале»,- так називав Єфтим"яна І. Франко. Він любив дівчат підлітків, які любили українські народні пісні. Марусиночка – так називав старшу дочку  Єфтим"яна  Марію – яка слухала і підправляла пісню і разом з ним співала українські народні пісні.
       Іван Франко вперше у нас записав українську народну пісню « Ой там під горою та під кремінною».А його Марусиночка своїм дзвінким голосом дублювала під гітару.Він говорив їй: « Коли я вперше сюди прибув,то ти ще під стілець ходила,а сьогодні ти мене виправляєш по співу. Йдуть наші роки , як води пливуть».Єфтимян любив сперечатися з Іваном Яковичем про війну з поляками 1654- 56рр.під проводом гетьмана Зіновія Богдана Хмельницького – земляка Филиповських.
       Іван Якович відстоював просте козацтво, що втікало з міст та сіл по призову до козацького війська з косами та вилами, які йшли на боротьбу з шляхтою. А  Єфтим»ян захищав реєстроване козацтво,що шаблями відбивали поляків при допомозі всього народу та  народів Європи,ми могли отримати свою державу і Хмельницькому не потрібно було йти на Переяславську Раду і підписувати союз з Москвою. Україна в Європу,а москалі в Азії,які вони нам друзі.» А поляки також в Європі. А що роблять з нашою землею та людьми».
     Кожного ранку були спори,аж поки Єфтимян не сказав Фронкові :  « Народ скоріше зрозумів нашу біду і помилку Хмельницького,склавши пісню  : « Богдане, Богдане,славний наш  гетьмане,навіщо продав Україну москалям поганим».
    Іван Франко задумався і не міг на те відповісти. Його дуже мучили минулі  помилки.
    Через деякий час поет сказав:
     «Я бачив дивний сон:»
    «Немов переді мною дивна скала,
      А я ланцем залізним стою
      А далі тисячі таких самих як я.»
               «Тепер скажу тобі,радикале Ефтимяне , що на помилках народ вчиться, як здобувати волю», ніби підбив риску своїм  думками Іван Якович Франко.
« А з твоєї донечки,Єфтим»яне,буде колись  українська зірочка – артистка і прославить Україну тими півнями і прославить наші імена. Ми докажемо, що ми  не бидло «хлопське» тій шляхті,а більше важимо на тім світі,чим  гниле шляхетське панство».
      « Чуєш,Марися ,що тобі прогнозує наш співак і поет з Нагуєвич І.Франко» , - ніби  підсумував цю розмову Троян.Франко продовжував:  « Чому Вас Єфтим»яне , вигнала польська шляхта з поконвічних земель,ось тих самих ордена славних Бучковських , Филиповських , Левандовських , Журавських,Кутницьких,Хмельницьких та багато інших поляків,знаних на Україні. В них була мета спольщити українських русинів,монголо-татари  багато русинів понищили,московські брати обрусиніли. Катерина знищила Козацьку  Січ,а дух козацький буде жити в народі доти , поки будуть битися їхні серця – ось в чому наша сила. Козацький  дух знову живе,бо  вбити тіло легше ,ніж душу.  Буде  ще багато яничарів,та Господа не можна вбити. Як ти думаєш,Єфтиме?»
    Іван Франко відпочивав три місяці,з вуст стареньких бабусь,що любили вечорами на вечорницях співати, багато писав віршів,часто Маруся запитувала – «А що ви ,паничу,все пишете та пишете.»Іван Якович дуже любив вишні. Маруся завжди приносили у ивишні. Через три місяці він виїхав до Львова. Там у якомусь виданні надрукував статтю « Марусині вишні».
     В останній раз Іван Якович приїхав у  с.Дев»ятники  в 1913 р. Він їхав у Нагуєвичі на один день. Він був хворий та почувши, що  Маруся померла,  відвідав Єфтим»яна. За Франком стежила  поліція . Іван Якович відвідав могилу  Марусі,яка в 16 років вийшла заміж і незабаром померла. Свою  літературну роботу залишив,бо  хворів, а поліція не давала  йому спокою.
     Коли дізналися в селі про приїзд поета , то Троян запросив його  на виставу: « Ой не ходи ,Грицю, та на вечорниці» в пам»ять  Марії  Романовської , поет  погодився.
      Згадували: « Ми всі пішли на виставу, яка була в діброві на поляні під місяцем , який нас освічував .Почалася вистава на підвищенні. Завіса піднялася, вийшов Троян і сказав : « Три роки тому відійшла від нас у вічність наша зірочка Маруся Филиповська, молоденький цвіт в 16 років,а скільки вистав пройшло з нею. Зник наш дорогий  соловейко , що відспівав наші пісні.Цю виставу , яку вона дуже любила , присвячуємо її пам»яті. На цю виставу прибув той , хто її любив батьківською любов»ю поета  і творив з неї наш  русинський ідеал». Після вистави ще довго  витирав очі  за втраченою співачкою Марусею,яка ,маючи 16 років ,пішла в землю у 1910р.Котилися, котилися сльози з його очей. На другий день поет з Трояном від»їхав в Нагуєвичі. В 1916 році  Івана Яковича не стало. Там  їхні душі зустрілися.
віковічні дуби,що  могли бути свідками Франкового перебування в Девятниках
    Іван Якович Франко побував у Дев»ятниках 4 місяці і один  день. Залишив  після себе згадки ще надовго тим  русинам ,що його любили.  Річницю смерті поета завжди відзначали хвилиною мовчання , а отець Стисловський відправляв Службу Божу за упокій його душі. Троян носив чорну ленту на  шапці на спомин про поета. Скільки було за  4 місяці переговорено,  скільки переспівано у садочку під альтанкою, скільки написано пісень,віршів та відпочито  від  людської суєти, тюрми та гоніння влади. Влада змінювалася та пам»ять народна не зітре  тих людей, з якими жив і творив наш земляк  Іван Якович Франко, прах якого лежить на  Личаківському цвинтарі  м.Львова.
  Хай буде йому земля пухом.


       Спогади  правнучки  Єфтимяна  Филиповського  записала  Сокальчук Алла-Дарія Степанівна і передала до бібліотеки села в 2007 році.


                                         Бібліотекар с.Дев"ятники  - Орлута Марія Іванівна
                                                            



Іван Франко й Антонівка

    « Та прийде час .І ти огнистим видом засяєш у народів вольних  колі…» 

                 Кожне село чи місто, а це так звана Батьківщина,має своє минуле,свою історію,що передається з покоління в покоління.
        Наше село Антонівка  відоме тим , що  славетний Іван Франко разом з своїми друзями  етнографом Володимиром Гнатюком , та письменником  Михайлом Коцюбинським гостювали у наших краях, у пароха с.Яйківці Северина Бурачка.
          17 квітня 1905 року за  старим стилем (30 квітня за новим) на станції  Кохавино стояло троє середнього віку  поважних людей. Перехожі селяни , одягнені по святковому  мимоволі звертали увагу на приїжджих і  тримаючи перед собою пасхальні кошики , поспішали до церкви. Це був Великдень. Паска.
         Ніхто й гадки не мав , що цими панами є корифеї української літератури. А   їхали вони до с.Яйковець (нині  с.Антонівка), до місцевого пароха о.Северина  Бурачка.
       Франко не вперше приїжджав  до Северина Бурачка. Вони були давніми друзями – приятелями, хоч достовірно не відомо, де саме вони познайомилися.
        Неодноразово ,приїжджаючи до пароха  та чекаючи в Кохавині на поїзд , Франко  складав вірші. Із відомих  нам -  «У Кохавино», «Конкістадори».
        Відносини І.Франка та о.Северина були не просто товариські .Северин Бурачок був одним із організаторів « Маслосоюзу»,а також створив потужний на  Стрийщині осередок «Просвіти». Діяльність цього осередку була відома далеко за межами Стрийщини. І коли до Франка завітали в гості М.Коцюбинський та В.Гнатюк , які хотіли створити щось  подібне на Чернігівщині , Франко , не задумуючись , повів своїх друзів до свого приятеля  о.Северина.
       Коцюбинського цікавило все: як працює «Просвіта», її організаторські можливості , яким чином залучаються люди.
        Збереглися відомості, що саме в цей день на Великдень І.Франко разом з  старим дяком у криласі співав  вечірню чи утреню,а пізніше  брав участь у гаївках,які дуже сподобались  Гнатюку та Коцюбинському. Тут у церкві І.Франко знайшов  частину Острозької  Біблії ,про яку пізніше написав у Записках НТШ.
       У вільний час поза читанням і писанням  Франко любив ловити рибу у річці Любешка , яка  протікала  в кінці городів.
        З того часу минуло 100 років . В честь такої події, перебування  І.Я.Франка у нашому селі , місцева та районна ради вирішили увіковічнити  пам»ять закладанням гаю ім. І.Я.Франка у с. Антонівка. Це знаходиться у центрі села, біля  фігури  Пресвятої  Богородиці. Цю ініціативу активно підтримали  педколектив  і вихованці Антонівської НВК , сільський голова В.О.Благий ,фермер СФГ « Антонівка» п.П.Лизак  та  інші місцеві жителі села.
       Необхідну кількість  саджанців дубів, модрин, ялинок виділив керівник відомого в райцентр ТзОВ « Еко – Довкілля» Ярослав Турчиняк.
         За давнім християнським обрядом порохом місцевої церкви о. Андрій на цьому  місці провів молебень, і тоді почалося  закладання  майбутнього гаю. Завершилося це дійство  колективним висаджуванням  кипарисового дерева на подвір»ї місцевої церкви,на фасаді якої  встановлена  спеціальна меморіальна таблиця. Вона сповіщає про те, що дерево було висаджено з нагоди 100-річчя  відвідування І.Я.Франком нашої церкви , якій незабаром виповниться 140 років.
       У ході підготовки до літературно -  мистецького свята на  честь нашого знаменитого  земляка стало закладання  оригінального  міні – парку неподалік від церкви. Тут відтворені  стародавні атрибути, а саме : селянського подвір»я, оборогу із копами сіна, запряженого у віз коня, вуликів  та бджоляра з ложкою меду. У створені цього затишного куточка брав участь  майже кожен представник  двору.
          Одночасно на сільському  цвинтарі було  впорядковано могилу колишнього місцевого пароха о.Северина Бурачка. А на  спеціально відведеній ділянці його колишньої  парохії , яка до речі збереглася і використовується до нині , встановлено виготовлений  знаним  Львівським скульптором Романом  Романовичем пам»ятний знак про цю історичну подію.

                                        Марія Бугай,бібліотекар села Антонівка

 

Так виглядає сьогодні церква,в якій  30 квітня 1905 року  на Великдень І.Франко разом з  старим дяком у крилосі співав  вечірню чи утреню,а пізніше  брав участь у гаївках,які дуже сподобались  Гнатюку та Коцюбинському. Тут у церкві І.Франко знайшов  частину Острозької  Біблії ,про яку пізніше написав у Записках НТШ.
 
 
















Фігура  Пресвятої  Богородиці.

 Гай ім. І.Я.Франка у с. Антонівка

А це нова церква в Антонівці,яка колись може знову стати місцем,де побувають славетні люди .Головне ,зберігати пам"ять про це.Мешканці Антонівки це вміють і роблять



























































ІВАН ФРАНКО-ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ 

Іван Франко любив подорожувати.Нові враження  давали  йому натхнення для творчості.Такі Франкові мандрівки повязали його і з Жидачівщиною.Антонівка,Девятники,Кохавино,Ходорів,Голешів,Іванівці ,Добрівляни зберігають спогади про українського Мойсея.Розпочинаємо публікацію матеріалів про звязок    Каменяра  й  Жидачівського краю.

ІВАН ФРАНКО І ЖИДАЧІВЩИНА

(до 160-ліття з дня народження )

за матеріалами бібліотечної краєзнавчої акції 

2016 

Щоб прочитати матеріал в повному обсязі заходьте на сторінку

ІВАН ФРАНКО-ПОЕТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧЕСТІ 


                                      І.Я.Франко   і   Девятники

       Рік 1898 .У цей рік вперше прибув І.Я.Франко у Девятники  Бібрського повіту. У цьому селі проживав граф Іван  Шептицький. Він був старенький , своє багатство передав своєму сину Климентію,який ще вчився у Відні.
      У 1894 р.прибув на парафію греко-католицької  церкви отець Стисловський. Разом з ним прибув керівник церковного хору Троян.
    Він збирав і записав народні пісні з навколишніх сіл. Організував сільський хор і вистави. Йому  було боляче,що в селі не було читальні,а сільські хори і вистави відбувалися у сільських стодолах або в лісі на поляні.
     Прекрасна природа село так глибоко впливала на серце поета: біленькі хати у вишневих садочках,а навколо  квіти і квіти,куди не поглянеш оком.А вечорами пісні на вулиці,жарти парубків та дівчат,молодечий сміх,пісні,так нагадували йому своє дитинство у с.Нагуєвичах І стареньку кузню батьків,що вивела його до Львова на науку.
     Отець Стисловський порадив йому  зупинитися в старенькій священичій родині отця Едика Філіповського ,що проживав у центрі села на старому приборстві.
      Громада  побудувала нове приборство старенької церкви. На старім приборстві почав господарювати син отця  Едика  Ефтимян,якого з Відня виписав батько « з наук». Ефтимян був ровесником Іван Франка.
   «Я кінчав Віденський університет,теологічний факультет. Мене хотіли  посилати в Рим для продовження навчання,але батько відкликав мене з університету. Тепер  я працюю,як  бачите,пане  поете,війтом села вже другий рік,вибрала мене громада. Володію 9 мовами,так що Вам не буде скучно.»Так пройшло їхнє знайомство тут , в мальовничому куточку цієї сім»ї.
   При допомозі  сільської  інтелігенції записував Іван Франко народні пісні,легенди,якими  жили сільські русини. Вечорами,коли сходив місяць,поет брав у руки пензлик і малював сільський краєвид та записував в книжечку вірші.
    Найкращою його прогулянкою був похід  до  Пятничанської  башти , де сходилися з усіх куточків Львівщини інтелігенти.
    Після роботи завжди йшов на річку Боберку,яка протікає посередині села,ловив рибу з Трояном ,купався в річці,коли виходив з води,витягав з кишені свою улюблену книжечку,щось записував.
    А коли вже від"їжджав у Львів ,то ніби жартома сказав отцеві Стисловському: " Пане  отче,колись цей купол Вашої церквиці впаде на голови парафіян.Вам вже пора взятися всім миром за побудову нової церкви,адже це село історичні має назви,що підходить до колишнього містечка,а Ваша церква перейшла свою історію. Якби вона вміла говорити».
      так виглядає церква в Дев"ятниках сьогодні

І Іван Франко через місяць від»їхав у Львів.
     Через 6 років Іван Франко відвідав наше село у червні 1904р.Тут вже закінчувалося будівництво церкви на кошти графа Климентія Шептицького. Тепер було вже багато  прихильників І.Франко не тільки серед інтелігенції,а й з простими русинами як Дякони,з  дяком Горінцем,писарем Бурчовським та прибувши на свою квартиру,Іван Якович  зустрів свого друга такими словами:
    Як ся маєте,пане Єфтим»яне,спольщений радикале»,- так називав Єфтим"яна І. Франко. Він любив дівчат підлітків, які любили українські народні пісні. Марусиночка – так називав старшу дочку  Єфтим"яна  Марію – яка слухала і підправляла пісню і разом з ним співала українські народні пісні.
       Іван Франко вперше у нас записав українську народну пісню « Ой там під горою та під кремінною».А його Марусиночка своїм дзвінким голосом дублювала під гітару.Він говорив їй: « Коли я вперше сюди прибув,то ти ще під стілець ходила,а сьогодні ти мене виправляєш по співу. Йдуть наші роки , як води пливуть».Єфтимян любив сперечатися з Іваном Яковичем про війну з поляками 1654- 56рр.під проводом гетьмана Зіновія Богдана Хмельницького – земляка Филиповських.
       Іван Якович відстоював просте козацтво, що втікало з міст та сіл по призову до козацького війська з косами та вилами, які йшли на боротьбу з шляхтою. А  Єфтим»ян захищав реєстроване козацтво,що шаблями відбивали поляків при допомозі всього народу та  народів Європи,ми могли отримати свою державу і Хмельницькому не потрібно було йти на Переяславську Раду і підписувати союз з Москвою. Україна в Європу,а москалі в Азії,які вони нам друзі.» А поляки також в Європі. А що роблять з нашою землею та людьми».
     Кожного ранку були спори,аж поки Єфтимян не сказав Фронкові :  « Народ скоріше зрозумів нашу біду і помилку Хмельницького,склавши пісню  : « Богдане, Богдане,славний наш  гетьмане,навіщо продав Україну москалям поганим».
    Іван Франко задумався і не міг на те відповісти. Його дуже мучили минулі  помилки.
    Через деякий час поет сказав:
     «Я бачив дивний сон:»
    «Немов переді мною дивна скала,
      А я ланцем залізним стою
      А далі тисячі таких самих як я.»
               «Тепер скажу тобі,радикале Ефтимяне , що на помилках народ вчиться, як здобувати волю», ніби підбив риску своїм  думками Іван Якович Франко.
« А з твоєї донечки,Єфтим»яне,буде колись  українська зірочка – артистка і прославить Україну тими півнями і прославить наші імена. Ми докажемо, що ми  не бидло «хлопське» тій шляхті,а більше важимо на тім світі,чим  гниле шляхетське панство».
      « Чуєш,Марися ,що тобі прогнозує наш співак і поет з Нагуєвич І.Франко» , - ніби  підсумував цю розмову Троян.Франко продовжував:  « Чому Вас Єфтим»яне , вигнала польська шляхта з поконвічних земель,ось тих самих ордена славних Бучковських , Филиповських , Левандовських , Журавських,Кутницьких,Хмельницьких та багато інших поляків,знаних на Україні. В них була мета спольщити українських русинів,монголо-татари  багато русинів понищили,московські брати обрусиніли. Катерина знищила Козацьку  Січ,а дух козацький буде жити в народі доти , поки будуть битися їхні серця – ось в чому наша сила. Козацький  дух знову живе,бо  вбити тіло легше ,ніж душу.  Буде  ще багато яничарів,та Господа не можна вбити. Як ти думаєш,Єфтиме?»
    Іван Франко відпочивав три місяці,з вуст стареньких бабусь,що любили вечорами на вечорницях співати, багато писав віршів,часто Маруся запитувала – «А що ви ,паничу,все пишете та пишете.»Іван Якович дуже любив вишні. Маруся завжди приносили у ивишні. Через три місяці він виїхав до Львова. Там у якомусь виданні надрукував статтю « Марусині вишні».
     В останній раз Іван Якович приїхав у  с.Дев»ятники  в 1913 р. Він їхав у Нагуєвичі на один день. Він був хворий та почувши, що  Маруся померла,  відвідав Єфтим»яна. За Франком стежила  поліція . Іван Якович відвідав могилу  Марусі,яка в 16 років вийшла заміж і незабаром померла. Свою  літературну роботу залишив,бо  хворів, а поліція не давала  йому спокою.
     Коли дізналися в селі про приїзд поета , то Троян запросив його  на виставу: « Ой не ходи ,Грицю, та на вечорниці» в пам»ять  Марії  Романовської , поет  погодився.
      Згадували: « Ми всі пішли на виставу, яка була в діброві на поляні під місяцем , який нас освічував .Почалася вистава на підвищенні. Завіса піднялася, вийшов Троян і сказав : « Три роки тому відійшла від нас у вічність наша зірочка Маруся Филиповська, молоденький цвіт в 16 років,а скільки вистав пройшло з нею. Зник наш дорогий  соловейко , що відспівав наші пісні.Цю виставу , яку вона дуже любила , присвячуємо її пам»яті. На цю виставу прибув той , хто її любив батьківською любов»ю поета  і творив з неї наш  русинський ідеал». Після вистави ще довго  витирав очі  за втраченою співачкою Марусею,яка ,маючи 16 років ,пішла в землю у 1910р.Котилися, котилися сльози з його очей. На другий день поет з Трояном від»їхав в Нагуєвичі. В 1916 році  Івана Яковича не стало. Там  їхні душі зустрілися.
віковічні дуби,що  могли бути свідками Франкового перебування в Девятниках
    Іван Якович Франко побував у Дев»ятниках 4 місяці і один  день. Залишив  після себе згадки ще надовго тим  русинам ,що його любили.  Річницю смерті поета завжди відзначали хвилиною мовчання , а отець Стисловський відправляв Службу Божу за упокій його душі. Троян носив чорну ленту на  шапці на спомин про поета. Скільки було за  4 місяці переговорено,  скільки переспівано у садочку під альтанкою, скільки написано пісень,віршів та відпочито  від  людської суєти, тюрми та гоніння влади. Влада змінювалася та пам»ять народна не зітре  тих людей, з якими жив і творив наш земляк  Іван Якович Франко, прах якого лежить на  Личаківському цвинтарі  м.Львова.
  Хай буде йому земля пухом.


       Спогади  правнучки  Єфтимяна  Филиповського  записала  Сокальчук Алла-Дарія Степанівна і передала до бібліотеки села в 2007 році.


                                         Бібліотекар с.Дев"ятники  - Орлута Марія Іванівна
                                                            



Іван Франко й Антонівка

    « Та прийде час .І ти огнистим видом засяєш у народів вольних  колі…» 

                 Кожне село чи місто, а це так звана Батьківщина,має своє минуле,свою історію,що передається з покоління в покоління.
        Наше село Антонівка  відоме тим , що  славетний Іван Франко разом з своїми друзями  етнографом Володимиром Гнатюком , та письменником  Михайлом Коцюбинським гостювали у наших краях, у пароха с.Яйківці Северина Бурачка.
          17 квітня 1905 року за  старим стилем (30 квітня за новим) на станції  Кохавино стояло троє середнього віку  поважних людей. Перехожі селяни , одягнені по святковому  мимоволі звертали увагу на приїжджих і  тримаючи перед собою пасхальні кошики , поспішали до церкви. Це був Великдень. Паска.
         Ніхто й гадки не мав , що цими панами є корифеї української літератури. А   їхали вони до с.Яйковець (нині  с.Антонівка), до місцевого пароха о.Северина  Бурачка.
       Франко не вперше приїжджав  до Северина Бурачка. Вони були давніми друзями – приятелями, хоч достовірно не відомо, де саме вони познайомилися.
        Неодноразово ,приїжджаючи до пароха  та чекаючи в Кохавині на поїзд , Франко  складав вірші. Із відомих  нам -  «У Кохавино», «Конкістадори».
        Відносини І.Франка та о.Северина були не просто товариські .Северин Бурачок був одним із організаторів « Маслосоюзу»,а також створив потужний на  Стрийщині осередок «Просвіти». Діяльність цього осередку була відома далеко за межами Стрийщини. І коли до Франка завітали в гості М.Коцюбинський та В.Гнатюк , які хотіли створити щось  подібне на Чернігівщині , Франко , не задумуючись , повів своїх друзів до свого приятеля  о.Северина.
       Коцюбинського цікавило все: як працює «Просвіта», її організаторські можливості , яким чином залучаються люди.
        Збереглися відомості, що саме в цей день на Великдень І.Франко разом з  старим дяком у криласі співав  вечірню чи утреню,а пізніше  брав участь у гаївках,які дуже сподобались  Гнатюку та Коцюбинському. Тут у церкві І.Франко знайшов  частину Острозької  Біблії ,про яку пізніше написав у Записках НТШ.
       У вільний час поза читанням і писанням  Франко любив ловити рибу у річці Любешка , яка  протікала  в кінці городів.
        З того часу минуло 100 років . В честь такої події, перебування  І.Я.Франка у нашому селі , місцева та районна ради вирішили увіковічнити  пам»ять закладанням гаю ім. І.Я.Франка у с. Антонівка. Це знаходиться у центрі села, біля  фігури  Пресвятої  Богородиці. Цю ініціативу активно підтримали  педколектив  і вихованці Антонівської НВК , сільський голова В.О.Благий ,фермер СФГ « Антонівка» п.П.Лизак  та  інші місцеві жителі села.
       Необхідну кількість  саджанців дубів, модрин, ялинок виділив керівник відомого в райцентр ТзОВ « Еко – Довкілля» Ярослав Турчиняк.
         За давнім християнським обрядом порохом місцевої церкви о. Андрій на цьому  місці провів молебень, і тоді почалося  закладання  майбутнього гаю. Завершилося це дійство  колективним висаджуванням  кипарисового дерева на подвір»ї місцевої церкви,на фасаді якої  встановлена  спеціальна меморіальна таблиця. Вона сповіщає про те, що дерево було висаджено з нагоди 100-річчя  відвідування І.Я.Франком нашої церкви , якій незабаром виповниться 140 років.
       У ході підготовки до літературно -  мистецького свята на  честь нашого знаменитого  земляка стало закладання  оригінального  міні – парку неподалік від церкви. Тут відтворені  стародавні атрибути, а саме : селянського подвір»я, оборогу із копами сіна, запряженого у віз коня, вуликів  та бджоляра з ложкою меду. У створені цього затишного куточка брав участь  майже кожен представник  двору.
          Одночасно на сільському  цвинтарі було  впорядковано могилу колишнього місцевого пароха о.Северина Бурачка. А на  спеціально відведеній ділянці його колишньої  парохії , яка до речі збереглася і використовується до нині , встановлено виготовлений  знаним  Львівським скульптором Романом  Романовичем пам»ятний знак про цю історичну подію.

                                        Марія Бугай,бібліотекар села Антонівка

 

Так виглядає сьогодні церква,в якій  30 квітня 1905 року  на Великдень І.Франко разом з  старим дяком у крилосі співав  вечірню чи утреню,а пізніше  брав участь у гаївках,які дуже сподобались  Гнатюку та Коцюбинському. Тут у церкві І.Франко знайшов  частину Острозької  Біблії ,про яку пізніше написав у Записках НТШ.