ІСТОРІЯ БІБЛІОТЕК ЖИДАЧІВЩИНИ




Матеріали
з історії бібліотек Жидачівщини

В усі часи  бібліотеки завжди були символами культури суспільства, соціальними інституціями,що формували особистості , віддзеркаленням суспільного життя.Бібліотеки є невідємною частиною організму держави.І в першу чергу –найдавнішою культурно- просвітницькою інстанцією.
     Офіційна історія бібліотек Жидачівщини починається в післявоєнний час, але так як більшість з них створювалися на базі хат-читалень, то можна говорити, що історія деяких з них починається з початку століття. Читальні товариства « Просвіта» були тими  рушіями, які вели українців по шляху національного відродження. Саме тут вони через  газети,журнали і книги знайомилися  з політичними ідеями , тут навчалися  основ самоврядування. В читальнях формувалися  політична та національна свідомість   Бібліотеки 50-х років здебільшого функціонували як приклубні, в 60-х –почали формуватися  сільські бібліотечні установи. До 1962 року на теренах краю діяли 4 районних бібліотеки  – Жидачівська (1948), Ново-Стрілищанська (1948), Ходорівська (1945), Журавенська(1954). На час утворення  Жидачівського району (до нього ввійшли Н.-Стрілищанський, Журавенський та Ходорівський райони Дрогобицької області) вони стали зональними і розподіл сільських бібліотек  в межах цих зон характеризується такими цифрами: Жидачівська зона-18 бібліотек, Ходорівська –19, Журавенська-25, Н.Стрілищанська-18. В наступні роки відкривались бібліотечні установи  навіть в невеликих населених пунктах.Найпізніше-1977 року було відкрито бібліотеку в с.Ходорківці Головна функція тогочасних бібліотек  як і інших установ в тодішньому суспільстві  була ідеологічна пропаганда, але вони завжди залишалися осередками популяризації науки, техніки, виробництва, мистецтва, надбань світової літератури.

      В 1980 році відбулася централізація бібліотек в Жидачівську районну централізовану бібліотечну систему, в яку ввійшли 103 структурних підрозділи. В складі бібліотечної системи  з єдиним адміністративним  і господарським керівництвом бібліотеки функціонують і сьогодні, правда  на даний час бібліотечна система скоротилась до 91  установи .

      Протягом 1980-1990рр. до фондів бібліотек РЦБС поступило  509 тис. прим.видань. В кожну сільську бібліотеку надходило 8-10 назв періодичних видань.За період з 1990 по 2000 рік в бібліотеки РЦБС поступило 190 тис .прим.видань.Цифри говорять самі за себе.Початок нового тисячоліття не вніс радикальних змін в розвиток бібліотечної справи: й надалі відчувається нестача коштів на поповнення бібліотечних фондів книгами,покращення їх матеріально-технічного стану.забезпечення періодичними виданнями.

   В сучасних умовах бібліотеки Жидачівської  РЦБС визначають свої основні функції функції  як:
-центри громадського спілкування
-центри забезпечення користувачів літературою широкого попиту
-центри довідкового та інформаційного забезпечення потреб користувачів.

    Поки що це під силу не всім бібліотечним установам району.Через нестачу фінансування більшість з них позбавлена можливості забезпечити своїх користувачів новою літературою та періодичними виданнями.В найкращому становищі –дитячі бібліотеки Жидачева та Ходорова,ЦРБ та міська бібліотека Ходорова для дорослих.Їх послугами користуються не тільки міські жителі,а й навколишніх населених пунктів.Слід також зазначити ,що центральна бібліотека для дорослих добре укомплектована літературою для студентської та учнівської молоді.
              Зміст бібліотечної  роботи на даний час характеризується активною краєзнавчо-пошуковою та просвітницькою діяльністю.Підтвердженням цього є такі напрацювання :
-альбом “Бібліотеки і “Просвіта”(з історії заснування та діяльності “Просвіти” на  наших теренах )
-збірник нарисів з історії населених пунктів пунктів району “Напишемо історію рідного краю”(краєзнавча бібліотечна акція)
-матеріали краєзнавчих  акцій “Джерела духовної пам”яті”(з історії духовних пам”яток району) та  “Доля України-моя доля”(спогади учасників та очевидців історичних подій 40-50 років).
Ці матеріали зберігаються в ОМВ .

Недавно організована ще одна акція під загальною назвою-“Моє рідне село”.Сільські бібліотекарі проявили творчий підхід  та доклали великих зусиль до її проведення і як результат –альбоми, в яких зібрані  пісні,світлини з історії села,відомості про видатні особистості та ін.Акція продовжується,з”явилися цікаві задуми.

Досягненням стало відкриття інтернет –центру при центральній районній бібліотеці та міській бібліотеці  Ходорова.Це дає змогу найповніше забезпечити  різноплановою інформацією  користувачів .

Написання історії заснування кожної бібліотеки району є також важливим досягненням краєзнавчої діяльності наших працівників.Вони написані в довільній формі,однак є відомості,які дають цілісну картину  створення  та функціонування бібліотек  Жидачівської системи і є цінним краєзнавчим  матеріалом.Він дає змогу встановити час створення  бібліотеки,людей,які стояли біля їх витоків.По кількох  історіях(Дуліби,Трибоківці,Грусятичі,Дубравка,Сулятичі,Кам»яне,Кологори,Млиниська,Монастирець,Мельничі,Дев»ятники,Бережниця,Піддністряни,П»ятничани,Которино) можна писати історію «Просвіти» та створення бібліотек в Україні.Деякі нариси  просто зворушливі, відчувається відношення самих авторів до матеріалу.Маємо змогу візнайти відомості,що цікаві нашим і сьогоднішнім користувачам.Наприклад, „Бібліотечний  правильник”(Правила користування бібліотекою),який подає бібліотека  с.Млиниська

-Бібліотека є власністю читальні „ Просвіта „ в с. Млиниська  і є її  маєтком , заложеним  для  поширення  загальної освіти і знань її членів .
-Користування  бібліотекою є  безплатне і  доступне для всіх її членів .
     -Завідує  бібліотекою бібліотекар , який відповідає за ведення її справ .
-За знищення і ушкодження  книжок і іншого майна  бібліотечного стягується з  провинника  вартість шкоди .
-Бібліотека відчинена в  кожну неділю і свято з 2-ої до 3-ої години  пополудню і в кожний   четвер від 7-ої до 8-ої  години вечора .
-Визичальник по прочитанню книжки має  звернути її  бібліотеці , а не  вільно йому передавати її комусь іншому .
-На  один раз  визичається  найбільше  дві  книжки .
-Книжки не можна  тримати довше , як 14 днів  і по впливі часу треба негайно звернути її  бібліотеці . Хто  хоче затримати на довший час , мусить це зробити в порозумінні  з бібліотекарем .
-До б ібліотечного майна  належать також усі читальні часописи, за  які також  відповідає бібліотекар .
-Користуватися часописом  можна лише в читальні, позичати додому , як рівно  ж випросити їх з читальні ,заборонено .
-Хто стало і вперто порушає ці правила , буде позбавлений  користуватися з  бібліотеки .

Історії бібліотек –це історія нашої культури,становлення народу як нації.Вони показують наскільки важливою була книга ,просто будь-яка інформація для простої людини в той час.Ось витяг з історії хати-читальні с.Дуліби Надсилаючи членський внесок на наступний рік восени 1905р.,члени читальні на поштовому бланку  дописали: „ будете надалі  нам присилати свої книжечки,то  бисьмо просили  присліть нам якусь обшир нішу вість о Бразилії ,бо о ній ходить много  вістей –раз  захвалюючи,другий раз застрашуючи”. Цей інтерес до Бразилії був викликаний еміграційною  гарячкою, яку підігрівали серед галицьких селян еміграційні агенти. Бразильським  плантаторам була потрібна дешева робоча сила,бо там у 1889р.було  зліквідоване  рабство. Тому агенти обіцяли селянам  „гори золоті”,якщо ті погодяться туди поїхати.Після приїзду їх чекала тяжка праця ,та  шкідливі для здоров”я кліматичні умови.Матірне товариство надіслало в Дуліби книжечку  „Бразелійський гаразд”.
   Ще одна цікава річ:в тогочасних бібліотеках працювали здебільшого чоловіки,жіночою професія стала дещо пізніше. 
                   Ви зможете знайти ще багато цікавих фактів,історій людей,які приклалися до створення хат-читалень,наприклад «   При спробі  заснувати читальню „ Просвіти „ в  Монастирці,дня 4 грудня 1911р.В часі зборів прийшло до бійки між організаторами „ Просвіти”( просвітяни і січовики з сіл Мельнича і  Лютинки),з москвофілами  Монастирця,в якій  організаторів „ПросвІти „ побито,а  Павло  Жулинський мав  зломану руку  і десять ран  на голові» (історія с.Мельничі) та сподвижницької праці в бібліотеках в наш час.

Пропонуємо історії окремих бібліотек системи,зібрані бібліотекарями і написаними в довільній формі.Вони містять цінні історичні факти не лише історії книгозбірень,але й життя тогочасного суспільства.
При виявленні неточностей в прізвищах, іменах-просимо звернутися в організаційно-методичний відділ ЖРЦБС і ми врахуємо ваші зауваження і виправимо неточності.
бережімо свої бібліотеки,вони- "аптеки для душі",а душа є в кожної людини.Отже,бібліотеки потрібні всім.
                      
     Антонівка
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-8
Рік заснування-1954

Заходами о.Северина  Борачка в центрі села  побудовано Народний дім , в якому  приміщувалися всі культурні і  господарські установи.
 Головували при цьому  Ганович Микола , Мушеник Олекса ..
 У 1909 р .в с. Яйківці  ( Антонівка ) була заснована читальня « Просвіти» , в якій брало участь 45 членів. При читальні була  крамниця , позичкова каса « Надія «. Ще була філія   «Січ»  в яку  входив  41 член і гурток «Сільського господаря « , з кількістю 36 членів.
Календар « Просвіти « за 1910 рік подає,що в селі існувала  молочарська спілка..
Осідком філії «Просвіти «  було Журавно,а за  часів головування о.Северина Борачка перенесено до Яйковець  (Антонівка ).
У 1924 р. на парвфію до села прийшов о.Юрій Боднар .Він став головою філії «Просвіти « де працювала і його дружина .Бібліотека о.Ю.Боднара зберігалася до недавсного   часу.
У 1931 р.філію перенесено до Журавна . Голова філії «Просвіти « у Журавні на той  час був парох  з Голешева о. Григорій Шинкірик.

На ваканції в село приїжджав І. Я .Франко, який зі старим дяком у  крилосі співав утринню чи вечірню. Тут у церкві І.Я.Франка знайшов частину Острозької Біблії, про яку пізніше написав у Записах НТШ. У вільний час поза читанням і писанням Франко любив ловити рибу у річці Любушці. У довіднику « Подорож по Львівщині» 1967 р. вказується що перебуваючи вдруге в Галичині в 1905 р. М.М. Коцюбинський їздив у супроводі  І .Франка  і   В . Гнатюка у с . Яйківці , з метою близького знайомства з жителями прикарпатськог краю.


Перша інвентарна книга розпочата у 1950 році. У1950-1955 рр.працювала  Подвірна Дарія.
         
  Баківці
Реєстраційний номер-479
Сигла ЖРЦБС-9
Рік заснування-1949
          
20 січня 1895 року громада на  пропозицію отця Левицького ухвалила  заснувати в селі читальню.На зборах 47 громадян заявили про готовність бути членами читальні.Урочисте відкриття відбулося на зелені свята -3 червня 1895 року.на відкриття прибув дідич Стефан  Паушинський із сім”єю.Він дав у фонд читальні 5 ринських Делегат від  Львівської „Просвіти”Григорій  Врендьора  привіз 62 книги вартістю 13 ринських.Зросла кількість членів читальні,але з початком  першої світової війни вона припинила свою діяльність.
          2 липня 1926 року у Баківцях  відбулося друге відкриття читальні „Просвіта.”До її керівництва були  обрані В.Терлецький,І.Вишиваний,Д.Бедин.,В.Скрута,О.Ревуцький та інші.Читальння об”єднувала 113 членів .При ній Онуфрій Терлецький вів аматорський гурток з 26 осіб.З приходом в  село о.Мащака значно покращилась робота в читальні.У ній працювали його сини Степан та Володимир.Степан керував аматорським гуртком,а Володимир спортивним.
           Від 1933 року у „Просвіті” проводились  що недільні голосні читання.Читали поезії Т.Шевченка,Л.Українки.В.Бегота провів курс ліквідації неграмотності серед молоді,який відвідували до 25 осіб.Читальня  відзначала роковини народження Т.Г.Шевченка.
        



                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
                                               
 Бережниця                                                                      
Реєстраційний номер-407
Сигла ЖРЦБС-10
Рік заснування-1946
   
    Коли пильніше вдивляємося в нашу історію, все частіше звертаємося до нашого минулого. Як  і кожне село,так кожна бібліотека має свою історію,минуле і сьогодення. Звертаючись до сторінок історії більш, як 200 річної  давності в культурному житті с.Бережниця-Королівська встановлено.що  у березні 1855 р. була відкрита перша читальня „Общество”.Документи про її діяльність не збереглися. У 1905-1906 рр. відбувалися відкриття філії "Просвіта”. У 1906 р.в с.Бережниця теж було відкрито  хату-читальню, в якій під час відкриття налічувалося  30 книг. Перша світова війна фактично припинила діяльність „Просвіти”. Лише 19.07.1921 р. відновлено читальню при 80 чол. Завідував Григорій  Микитин. Тут  відзначалися свята,проводились шевченківські фестини,був хор і  бібліотека видавала книги.Польська влада у 1922 р.закрила читальню,а її  бібліотека була конфіскована поліцією.
      У 1926 році  читальня відновила роботу.Вона мала тоді 96 членів,150 книг в бібліотеці,передплачувала 3 газети(крім того. газети передплачували ще 4 селян).До читальні надходила газета
„Сельроб”.В селі проживало 896 чол.
При читальні працював аматорський гурток,хор і видавалися селянам книги.
     У 1936 р.за ініціативою Миколи Васильовича Микитина було виготовлено проект на  будівництво нового дому „Просвіта” на  два
поверхи і на той час вибито фундамент,зведено стіни і були уже вікна.Але війна не дала докінчити.Після війни у 1947 р. була відкрита бібліотека  і клуб .Працювала чужа дівчина на ім.”я Таня.Фамілії не пам”ятають.У 1950 р. клуб і бібліотеку переносять до іншого приміщення і в бібліотеці працював житель с.Бережниця вчитель Грушецький Григорій Т.Налічувалось  близько 3 тис.книг.У 1955р.бібліотеку прийняла дівчина-полтавчанка Гайдабура Мотря Павлівна. Книг нараховувалось 3250.Книги були художні за авторством Сковороди,Старицького,Коцюбинського,Л.Українки,Франка,Шевченка та інші,а   Кобзар Шевченка був на столі майже у  кожного селянина.
      У 1956 р.у листопаді бібліотеку прийняла Федишин Ольга Володимирівна.У 1959 році у червні   закінчується спорудження клубу і бібліотеки тоді  незакінченого у 1936 р. дому „Просвіта”.Клуб і бібліотека переносяться у нове приміщення,яке діє насьогодні.Фонд бібліотеки наповнюється новими книгами і нараховувалось близько 10 тис.книг,а читачів 900чол.
Бібліотека проводила різні масові заходи:літературні вечори,дитячі ранки,читацькі конференції,спільно з клубом і школою працювали різні гуртки.Тоді  ще не було телевізорів і заклади культури були взірцем для села.Щовечора в читальному залі збиралися молоді одружені пари,хлопці і дівчата,за книгами була черга.Багато  було  книг зарубіжних письменників.Вибір  читача був великий.Проводились вечорниці,сімейні вечори,Шевченківські вечори та Франкові.Книга тоді була найдорожча для молоді.Завдячуючи книзі, молодь тягнулася до освіти,здобувала вищу та  серед.спец. освіту.Багато  з односельчан стали вченими:лікарями,агрономами,економістами,інженерами,вчителями,адвокатами та  інші.Недарма  І.Я.Франко писав:
                                   „Книга-морська глибина:
                                     Хто в ній пірне аж до дна,
                                     Той,хоч і труду мав досить
                                     Дивнії  перла виносить.”
І чим би ми не захоплювалися в житті :історією,природою чи технікою,науковими пошуками -на допомогу завжди приходить книга.
      У 1980 р. бібліотеку Божак Ольга Володимирівна передала Басараб Р.М. з фондом 5365 кн. І читачів 925.Першої інвентарної книги не збереглося тому,що фонд  був переписаний у нові  книги .
      Бібліотека разом з клубом і школою проводили різні масові заходи,видавалися книги різної тематики. Іншого змісту набуває культура нашого села після проголошення  незалежності України.
       З 1991-1995рр.після очищення фонду від застарілої літератури у бібліотеці нараховувалось 5311кн.Бібліотека разом з клубом і школою ведуть пошуки нових форм роботи:це щорічне відзначення Шевченківських вечорів,літературних ранків до Л.Українки,І.Я.Франка.Широко відзначається свято матері,день Незалежності України,проводяться краєзнавчі читання,діє постійна кн..виставка „Краю  мій лелечий, рідна сторона” яка доповнюється книгами про край та матеріалами з періодики.Разом з клубом організовується свято Миколая,Маланки та конкурси різдвяних вертепів.На даний час  фонд бібліотеки становить 4225книг 582 читачі.




Бориничі
Реєстраційний номер-470
Сигла ЖРЦБС-12
Рік заснування-1945
            
           У 1938 році  читальня с.Бориничі  мала в бібліотеці 490 книг,її постійним  головою був о.Донарович,а бібліотекарем Артим Г.В цей час в хату читальню  надходили газети”Свобода”,”Діло”,”Новий час”, „ Український голос „,”Українська рада”.
            Хата –читальня припинила свою роботу у 1945 році в зв”язку з утворенням сільської бібліотеки.На цей час  бібліотека була розташована в приміщенні  сільського клубу.Займала дві великі кімнати.Який  книжковий   фонд в бібліотеці був на цей час  не відомо,бо  перші інвентарні книги починаються з1973 року.
             За 1981-1982  роки фонд бібліотеки суттєво збільшився за рахунок книжкового фонду Жидачівської ЦРБ,Ходорівської дорослої та дитячої,Новострілищанської,а також бібліотек сіл Лучани,Дроховичі .Борусів.
               Протягом наступних років бібліотекою с.Бориничі завідували:Сковронська М.І.,Данилюк Н.,Король М.Ф.,Федишин О.Й. З 1991 року бібліотекарем бібліотеки с.Бориничі є Пелющак А.М.
                У 1998 році в зв”зку з аварійним станом приміщення,рішенням сесії
Чорно острівської  сільської ради,бібліотеку було  перенесено в одну з кімнат Народного дому „Просвіта”. Площа цієї кімнати становить21м.У 2002 році книжковий фонд бібліотеки становить7288 книг, 342 читачі.Протягом  цього року в бібліотеку  надходили такі газети”Новий час „ , „Порадник „, „Голос України”,  журнали :”Дім ,сад,город „. „ Барвінок „.
            
            







                                                                                                 




 Бородчиці
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-13
Рік заснування-1972
      

Старожителі  села  Бородчиці  пригадують,що перша  читальня у селі Бородчиці була заснована священником  Винницьким  у 1935 році.який взяв план ніби на забудову приборства , за допомогою громади вони збудували хату- читальню, в якій, в основному, зберігалися церковні книжки,яка була кількість книжок точно сказати ніхто не може .  В неділю сюди сходились жителі села , читали книжки проводили вечорниці.
У роки війни читальню було зруйновано,в хаті стояв гарнізон. Пізніше був магазин…
Першу бібліотеку  було відкрито в с.Бородчиці ,вона була при клубна .Першим працівником бібліотеки  була  Левицька  М.С.
1 січня 1972 року жителі с. Бородчиці   вперше завітали до  приклубної  бібліотеки.
Бібліотека с.Бородчиці має універсальний фонд  тобто комплектується літературою,з усіх галузей знань ,політичною ,науковою,художньою.
Бібліотекар надає читачам допомогу у виборі книг шляхом організації відкритого доступу до книжкового фонду.
У 2002 році  виповнилось 30 років від дня  відкриття  бібліотеки в с.Бородчиці.
Букавина
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-15
 Рік заснування-1954
           
                 Бібліотека була створена в  Букавина  в 1951 році  Дем”яненко Зоєю і була приклубною.
               В 1952 році  завідуючим бібліотекою працював Коваль Роман.  З вересня 1953 року на посаду  завідуючої при клубної бібліотеки була  прийнята  Брик Ганна Іванівна. В березні 1971 року було проведено реорганізацію приклубних бібліотек  району в сільській місцевості. З січня 1980 р.бібліотеки району  були  централізовані .
               Фонд  бібліотеки був великим і було багато читачів,тому Брик Ганна  займала посаду завідуючої  філіалом бібліотеки.
                В 1987 році вона вийшла на пенсію і  завідуючою філіалом бібліотеки стала  Любінецька Галина,яка  працювала до 1993 року.
                 З 1993 року  по даний час в бібліотеці працює  Шумська Марія Антонівна.
      





  Вибранівка      
 Реєстраційний номер –416
Сигла ЖРЦБС –20
Рік заснування-1949                  

             9 лютого 1906року група українців з с.Вибранівки звернулася до намісництва з проханням про надання їм дозволу на заснування тут читальні “Просвіта”.
              Відкриття її відбулося  18березня 1906року.На  установчі збори зібрались біля150 осіб.З передового та національного свідомого тоді села Романова біля Бібки прибули сюди  о.Яків Сінгалевич та селянин Степан  Назарко.Збори проходили  у хаті  Михайла Солтиса.До читальні запмсалось 38 осіб,які погодились сплачувати членські внески по 1 корні в рік .Львівське
Матірне товариство” Просвіта” подарувало молодій читальні 75 книг,на суму
25 корон.
              У1908 році читальня мала тут вже 48 членів,але у с.Вибранівці також існував осередок польського”Товариства школи людей”.Польська мова панувала у школі та у громадському уряді.
              У 1920-х роках тут також відновила роботу “Просвіта”.У 1933 році читальня мала 70 членів.При ній працював аматорський гурток 17 осіб та хор 22 члени.Тут також діяла юнацька організація КАУМ,яка мала 15 членів.
Діяльність читальні проходила в умовах переслідувань польською владою та місцевою верхівкою.
               У листі до матірного товариства у Львів від 7 квітня 1927 р.голова читальні  М.Медник  та секретар М.Костецький писали,що  тепер такий час,що кожен обминае читальню здалека,бо боїться втратити кусок хліба,боїться переслідувань.Отже,через тих кілька літ наша читальня загинула.Але тепер знову відновлюється.
              У 1932 році місцеві польські”стшельци важко побили дяка,який був головним організатором аматорського гуртка і він не зміг далі працювати з молоддю у читальні.
             Читальня”Просвіта”у 1930-х роках у важких умовах продовжувала свою працю у с.Вибранівці.На мізерні прибутки з вистав у 1930-1931рр.члени читальні поштукатурили будинок,зробили сцену,закупили 10 крісел       
            У1986році було зроблено капітальний ремонт приміщень бібліотеки і
Народного дому.



Вільхівці
Реєстраційний номер-432
Сигла ЖРЦБС-21
Рік заснування-1954
   
        Перша сільська бібліотека у Вільхівцях була відкрита 1 липня 1954 р.-завідоуючою була  Антонів Стефанія Василівна.Розміщена бібліотека була у польській хаті п.Луцишин М.В. З 1 вересня 1955р.на посаду бібліотекаря прийшла Озарків  Ірина Іванівна.В той же час  бібліотеку перенесли в інший будинок.Будинок цей належав сім”ї Богоніс,яких тоді були вивезли.Пропрацювала тут Озарків І.І.до 1958р.
Далі тут працювала Ліпецька Ганна,а з 10.11.1959р.до роботи приступила Каменська(Машталір )Н.Г.
        В 1968 р.у селі побудовано адміністративний будинок.Сюди і було перенесено бібліотеку.Тут бібліотека займала три кімнати.
        У 1986р.побудовано великий будинок культури, де  і розмістилася бібліотека.В цей час у фонді бібліотеки налічувалось 5 400 книг і брошур.З червня 1993р. зав.бібліотекою працює Касараба Л.О.
          У 1961 р.бібліотеці було присвоєно звання бібліотеки відмінної роботи.
   
      



                        

Волиця- Гніздичівська
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-23
Рік заснування-1954

Бібліотека с. Волиця –Гніздичівська була  побудована ще до Великої Вітчизняної  війни в 1939 році. На той час поки будували клуб, читальня була в хаті  Моша В. Молодим  бібліотекарем була  Сладкова Ліда . Потім до 1955 року  працювала  бібліотекарем  Маркевич Галина.Разом з тим процвітала просвітницька  робота . Ще  й сьогодні  згадують старожили села роботу драмгуртків Д.Салдана , який докладав чимало знань і зусиль до того , щоб в селі можна було  подивитись цікаві вистави , а також  поставити  їх в інших  навколишніх селах.  Просвітницька робота проводилась не тільки  між молоддю. Наприклад у розмові п. Г.Лесюк  згадує, як під  керівництвом п.Пеленичко зі Стрия вчила молодих жінок села  танців ,пісень , проводили фестини. І разом з цим  два рази на тиждень вчила жінок  кулінарії.
Люди були згуртовані , були зацікавлені в тому ,щоб цікавіше жилося, розучували вистави, читали багато книжок. Активними учасниками були Новак М. , Павлів Г.,Трембецький с., Періг  Тетяна , Мош В., Попадюк Т.. Також був створений хор , диригентом якого був   Федорина , Іваник М.С.
Довго в бібліотеці працювала Періг О. . Після неї в  бібліотеці працювала  Кузишин С.,близько 20 років вона присвятила  бібліотечній справі. В 1990 році її змінила  Кузишин Марія. Вона пропрацювала всього 1 рік. Після неї працювала Савчин І., Василишин М., Волоцька Віра Йосипівна.
Активними читачами проявила себе  Федорина Ярослав,Павлик І,Павлів Ганна.
19 жовтня 1969 року побудовано пам»ятник Т.Г.Шевченку.На мітингу виступали ветерани села ,сільський чоловічий хор під керівництвом М.М.Федорини, та тріо сестер-бандуристок Бойко зі Львова.На вишитому рушнику жителі села Т.М.Попадюк  та В.В.Мош  піднесли хліб-сіль Львівському скульптору , уродженцю нашого села  Любомиру Івановичу Лесюку.


                                        
   
 Бортники
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-14
Рік заснування-1948

 Першим  філіалом «Просвіти» в  західних областях України  був  філіал, заснований паном  Желехівським  2 лютого 1874 року в селі  Бортники. Йому  сприяли  священник Антін Кульчицький,директор школи  Іван Гелер і війт села Роман Пахтінгер. Ініціаторами товариства « Просвіта « збудовано хату читальню «Зоря «, в якій інтелігенція села робила все можливе для розвитку культури. Під час окупації  Польщею наших земель переслідування на просвіту посилилось. Коли почав працювати війтом Проць Ю.,священником В.Красицький товариство «Просвіта» відродилося. В селі організували бібліотеку. Завідуючою була Камінська Анна,драмгурток,яким керував  Кухарський Данило , диригент Баковський Євген і Союз Українок  - голова Баторик Мелані.
В умовах жорсткого переслідування  української культури товариство «Просвіта « несло світло освіти  і надіі на кращу долю». Гуртки , ведучи просвітницьку роботу , заробляли гроші , які  використовували на  будівництво  будинку «Просвіта «,який був  побудований у 1938 році . В цьому будинку була розміщена і бібліотека. З приходом  Радянської влади в 1939 р діяльність «Просвіти «припиняється . Радянська влада організувала роботу клубу.Значну рроль у громадському житті села відіграла бібліотека ,яка нараховувала 5100 книг і близько  тисячі читачів.
Ліквідація неписьменності серед населення у після воєнний період – один з факторів постійного росту читачів. Силами бібліотеки і  клубу постійно  проводились читацькі конференції. Читачі діляться своїми враженнями від книжок, дають оцінку творам. Після  конференції організовувалися концерти художньої самодіяльності села.
Небаченого розквіту досягло зараз культурно-освітнє життя .Побудовано школу на 640 місць ,Народний дім «Просвіта»  ,бібліотеку.
В 1990 році товариство «Просвіта» відновило свою роботу, керівником обрано Гивель Ярославу Іванівну. В 1993 році  відновив роботу Союз Українок.

  Вербиця
Реєстраційний номер-413
Сгла ЖРЦБС-19
Різ заснування-1949

       Вербицька сільська бібліотека була створена у 1949 році.Фонд бібліотеки становив десь біля 400 примірників книг з різних галузей знань.Бібліотекою завідував житель села,великий любитель  книги,патріот,організатор культурного життя  Леськів Павло  Андрійович.
       Із 1949 року  до 1958 року  завідувала бібліотекою Під гайна Марія Григорівна.З 1958 року по 1964 рік завідувала бібліотекою Івашина Галина Петрівна,а з 1964 року працює у бібліотеці – Лаврик Галина Іванівна.


Вовчатичі
Реєстраційний номер-415
Сигла ЖРЦБС-22
Рік заснування-1952
   
Просвіта”-це той корінь,з якого сьогодні виросло могутнє дерево нашого  відродженя.Засновниками „Просвіти” в селі були  подружжя  Саляків та Юркевичів.В 1927 році в селі почала працювати  читальня „Просвіта”.І відразу завирувало культурно-виховне  життя в селі.Читальня була  розміщена в хаті Саляків.Микола Саляк  був  головою читальні,а його дружина Настя керувала „Союзом Українок”.
      Традиційними в селі  стали свята книги, драматичні вистави. Велику і почесну пам”ять  залишила по собі з тих часів сім”я Юркевичів.Марія стала зачинателькою всіх свят,написів дітей,вона з материнською турботою піклувалася про  всіх малюків села.Складала для них нехитрі  пісеньки,намагалася прищепити дітям гарні  звички.
       Атанасій Юркевич,працював в „Просвіті” подолав чимало незгод.І матеріальні труднощі,і ревізії та арешти,що супроводжували всіх  свідомих українців,не обминули і його.
       В 1936 році нарешті було збудовано на народні кошти та на кошти зібрані з вистав,приміщення читальні.
         




 Гніздичів №2                                                                        
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-55
Рік заснування-1954
 
     У 1954році було створено другу бібліотеку в смт.Гніздичів,вона рахувалася як при клубна бібліотека,а потім як бібліотека  від заводу газової апаратури.Знаходиться бібліотека у приміщенні клубу,займає дві кімнати.Фонд бібліотеки  складають в основному книги художнього жанру. Тут працювали Труш Ганна, Семчишин Я.Д.,Періг К.,Швед М.Д.,Кудла О.





 Голешів
Реєстраційний номер-431
Сигла ЖРЦБС-27
Рік заснування-1961
        
             До 1938 року у селі  була хата –читальня,у Паздерської Меланії  Василівни.Від 1938 року по 1941  рік була  бібліотека у священника.Після Великої Вітчизняної війни бібліотеку зробили у колгоспній конторі до 1954 р.У 1954 році бібліотеку перенесли у приміщеня клубу і  зробили при клубну.У цьому приміщенні вона знаходиться і до цього часу.У бібліотеці працювали такі бібліотекарі : Попадин Стефанія,Колос Меланія,Герасимів Катерина,
Каїнська Оксана,Комарницька Ганна,Басараб Стефанія,Лютезна Ганна,
Комарницька Марія.







   Городищенське
       
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-29
Рік заснування-1949


        Слово  читальня в історії  галицького села  нерозривно  пов’язане з    процесом  зростання їхньої  національної свідомості . У 1902 році  селяни Іван та  Кирило  Гриник,Адам та Дмитро Пшики , Андрій Купріян та Степан  Шоробури , Кароль Грабовський , Іван  Кузимів та Олекса Каземирський  повідомили  староство , що  хочуть  в селі заснувати  читальню товариства  „ Просвіта „                                                                                                            . Дозвіл  був  отриманий і у жовтні  відбулося  відкриття  читальні. Матірне товариство представляв о. Іван Вінницький  з села  Заліски , а саме  матірне товариство прислало зі м.Львова 80 книжок для заснування  бібліотеки . На  установчих  зборах до  читальні  записалися 47 осіб . На цих  зборах також були  делегати  сусідніх читалень :  Ілько  Пук
з села  Отиневич  та Федір  Стахів з  Городища  Королівського . Головою читальні був обраний Андрій  Шоробура ,а  бібліотекарем – Андрій  Пшик .
       У 1903 році читальня в  с. Городищі вже мала 83 книги . У 1913 році  читальня мала 40 членів .
        Лише у 1925 році були  зроблені кроки для відновлення „ Просвіти „ в селі . Відкриття відбулося 14 лютого 1926 року . Вже 30 травня в  стодолі Андрія  Пшика  читальня організувала  Шевченківське свято , на яке  запросила  хор  Отиневицької читальні.
        


 Грусятичі
Реєстраційний номер-440
Сигла ЖРЦБС-30
Рік заснування-1951

В кінці Х1Х ст. У селі Грусятичі почався просвітницький рух.Вже у травні 1891 р.вчитель   Йосип Павлинський та селянин Йосип Верес  вступили до москвофільського  товариста  ім. Михайла Качковського.Після цього у селі була заснована читальня,яка 9 вересня 1891 року також  записалась до москвофільського товариства .Але незабаром,  з невідомих причин ,відбулася політична  переорієнтація членів чита льні і 16 жовтня 1892 року вони на других загальних зборах на пропозицію Й.Павлинського та С.Очосальського прийняли рішення змінити назву читальні на “Просвіту”.Це було виконано 8 січня 1893 р.Читальня мала тоді 56 членів,а в своїй бібліотеці 82 книжки.У 1892 році також було ухвалено заснувати при читальні позичкову касу і селяни для цього зібрали 183 зр..Головою читальні в цей час був С.Очосальський,а секретарем Й. Павлинський.
         З травня 1898 р.в Грусятичах  був урочисто відкритий власний будинок читальні,збудований громадою в честь 50-річчя скасування  панщини в Галичині.Допомагав розвитку читальні також о.Ксенофонт Сосенко з Дуліб.
З березня 1901 року він провів тут збори,на яких головою читальні був  обраний о.Омелян Зілинський,який був колись помічником о.Сосенка в м.Солонка біля  м.Львова.
           ! лютого 1903 р. читальня мала 80 членів (на 820 жителів )з яких 11 були неписьменними.Бібліотека складалася з 346 книжок.До читальні приходили газети “Свобода”,”Діло”,”Господар” та “Гайдамака”.У 1908 р.читальня мала 100 членів,а в своїй бібліотеці 430 книг.Головою був І.Олійник,заступник М.Басараб.
           У 1912р. читальня збудувала собі нову власну домівку.У недільні та святкові дні в читальні відбувалося голосне читання.Переважно читав газети та книги Й.Верес.Перед 1св.війною, в 1913 році.читальня мала 78 членів.
             У 1922 році читальня відновила роботу.У 1925 році вона вже об”єднувала 111 членів,передплачувала  3 газети,крім того ще 6 газет передплачували окремі селяни.У1926р.при читальні був організований аматорський  гурток і спортивне товариство «Луг».
          З ініціативи М.Олійника в селі 1927 р.також був організований хор.
Спочатку ним керував дяк М.Никлевич з Ліщина,який знав нотну грамоту.В хорі було22 хлопці і 20 дівчат.В 1932 р.читальня мала 147 членів.Керував нею Микола Коровець.У 1935 р.при читальні працював гурток самоосвіти,яким керував Василь Вишиваний. В ньому 15 хлопців,збираючись вечорами двічі на тиждень вивчали історію України,всесвітню історію,граматику  української мови та математику.
          Влітку 1936р.при читальні працював дитячий садок,яким керувала Львівська вчителька Ірина Скрипій.Відвідували його 30 дітей.Сільське населення тоді становило 975 осіб.У 1937 р.був створний осередок Союзу     
Українок ,який допомагав читальні у літні місяці організовувати роботу дитячого садочку у селі.Відділ читальні вів переписку зі своїми земляками з США і і вони надсилали грошову допомогу для будівництва нового будинку читальні.Читальня  мала свій радіоприймач.Головою “Просвіти” перед війною був П.Ф.Височанський,а перед ним М.С.Коровець.Потім після війни достовірних даних немає що до читальні.Відомо,що в березні 1951 року була організована бібліотека на базі колгоспу.Працювала в ній жінка на ім”я Валентина,яка приїхала із Сходу(прізвища ніхто не пам”ятае).
Після неї на роботу прийшла Войтович Стефанія Дмитрівна,яка пропрацювала до 1991 року.




       

    Девятники
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-32
Рік заснування-1950

17 жовтня 1898  року о. Степан  Донатович , який  перед тим  заснував  в с. Дев”ятниках  кооперативну крамницю ,  розпочав клопотання  про заснування  у селі читальні . Але  незабаром  він  був  переведений на  парафію  в  село  Бориничі  і  розпочату  ним  справу  завершував інший  парох .
     16  травня 1900 року  о  6  годині вечора в селі   відбулось  відкриття читальні 
„  Просвіта „ . Ще  за дві  години  до цього  гурти  людей  з  національними  прапорами  заповнили  громадську  площу . На  збори  прибув о . Донатович  та громадський діяч  з с . Бертишева  Дмитро  Дикий .  До створеної  читальні записались  50  членів , а її головою  був   обраний о. Микола Стисловський . 23 травня  матірне  товариство зі м . Львова  надіслало в дар  новій читальні 76 книжок  для  створення  бібліотеки . У звіті за 1902 рік о. Стисловський зазначив , що читальня   має 105 членів ( серед них 35 неписемнних ), а в бібліотеці 108   книг . Він  також  жалівся  на  вчителя  та громадського  писаря , які  підбурювали  проти нього  людей . Оскільки його чомусь недолюблював  і  граф  Казимир  Шептицький ,  то  він був  змушений  відійти  від  просвітницького  руху .
У  1901 році при  читальні був  заснований  шпихлір, у який на початку  було записано 16  корців  зерна . Його  позичали  при  потребі  члени  читальні . Віддавали  з  невеликим  процентом . Але  через  брак  доброго приміщення  розвиток громадського шпихліра  йшов  незадовільно.
        Із  звіту  читальні  за 1910  рік  видано , що  вона  мала 58  членів (  8  неписмнних ) , у  бібліотеці 85  книг  та  передплачували  3  газети . Членські  внески  платили по 1 короні в  рік.  При   читальні  також  була крамниця  свій  шпихлір та  була  організована торгівля сіллю . Сама  читальня  містилась  у  громадському  будинку  вартість якого  встановила 9000 корон .Як    зазначено   у кінці звіту, „ інтелігенція до  читальні не  заходить  а  молодь ходить  по  дорозі  збитки  робить  ніж  до  читальні  іти „. Документів про дальшу  роботу  читальні до початку   І  світової  війни  не вдалось  виявити . Відомо  що  перед  війною у  селі  були  збудовані  2  гарні  громадські будинки, у яких  розміщувались
2  громадські  крамниці, кооператив  для збуту  худоби, пожежна  сторожа , гурток  товариства „ Сільський  господар „ та  кредитна каса  „Райфайзена „ . Дві  останні  установи  відновили  свою  роботу  також  після  війни , але без   особливих  успіхів . З  прибутків  кооперативи  було  закуплено  будинок та город  для дитячого  будинку , яким  опікувались  сестри – служебниці . Найбільші  праці  до  цього приклали о .М . Стасловський   та  К . Троян , який  мав  адвокатську  контору  у м.Ходорові .
       Читальня  також  відновила  свою  роботу  26  червня  1921 року і до  жовтня  сюди  кожної  суботи на  неділі  сходились  люди  погомоніти  та  почитати  газети . До  кінця  1922 року вона  вже  мала 115  членів  ( серед  них  5  малописьменних )  які  платили  членські  внески  по 240 марок . 30  квітня  1922 року  члени читальні  підготували  концерт  в   честь  Т. Шевченка  який  відбувся у  7 – х  навколишніх  селах .У червні  1922 року був  створений аматорський гурток і  до  кінця  року він поставив 4 вистави . Читальня  мала  265 книг . До весни 1924 року  аматорський  гурток поставив  10 вистав та  провів  кілька  концертів .
         Влітку  1927 року читальня  повідомила  матірне  товариство   що  вона  має 54 членіи,  передплачує 5 газет, протягом року  поставили у селі  8 виставорганізовувала свята Т. Шевченка, І. Франка, „Просвіти „. Бібліотека була збільшена до 500 книг .В селі існувало спортивне товариство  „ Луг „
        8 лютого 1930 року читальня відсвяткувала своє 30-річчя . Участь у святі брали т-ва  „Луг” та „Соколи „  сусідніх сіл . Цього року читальня мала 68 членів. Аматорським гуртком  керував   Іван  Ми куш . Того року був організований у селі хор  із 25 співаків .
Ним керував Михайло Бо рачок.  Читальня також закупила  в громади за 234 зол. площу під будівництво нового власного будинку. У  1931  р. аматорським  гуртком  керував  19 –річний Ярослав  Дякон , який  також  був  бібліотекарем  читальні  і  вмів   оправляти  книги .  У 1934 році  читальня  разом  з кооперативою  „ Любов „  мали  для  будівництва  власного  будинку  60  тисяч  штук  цегли , 150  ц. вапна, 10 сягів  каменю та 10 куб. метрів  дерева. Активно  відбувались  голосні читання  книг  та газет , які проводив  Іван  Ми куш . На них  сходилось до 50  осіб . При  читальні  також  була  організована  з хлопців  футбольна  команда „Пробій „. Створювалась вона з ініціативи  сільських студентів , яких вже у 1928 році було тут 5 осіб.
         У 1938 році читальня під багаторічним головуванням  Михайла  Мели мука мала 167 членів  і  збирались 19 червня відсвяткувати 40- річчя  своєї  діяльності .До осені 1942 року громада добудувала у Народному домі додаткові  приміщення і туди  була переведена школа.
         У 1954 по 1975 рр. в  селі Дев”ячниках працювала  бібліотекарем Гурман Ганна Бібліотека  була в колишній хаті Зарічних . Сім”я  Зарічних  була вивезена на Сибір . В їхній хаті  була  сільська   рада  і приміщення бібліотеки .
          З 1975 по 1984 рр. бібліотекарем була Хамуляк  Ольга  Миколаївна . Потім  бібліотеку перенесли в колишнє приміщення де жила сім”я  Дияконів Степанія В. цьому приміщенні була бібліотека  і поліклініка .
          У  1984 р. бібліотеку прийняла Орлута Марія Іванівна . Бібліотека була перенесена у Спасову  хату . А в 1989 р. побудували нове приміщення в якому знаходиться „ Просвіта „ і  бібліотека . На даний час у бібліотеці  знаходиться 4950 книг . .Бібліотека разом із школою , і з „Просвітою” проводить масові заходи. 1 серпня 2003 році село відсвяткувало своє 600 – річчя.

 Демидів
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС –31
Рік заснування -1952
             22 червня 1897р.здопомогою війта Миколи Сливки у селі Демидові була заснована читальня “Просвіта”,зі Львова вперше друг М.Сливки
подарував 75 книг у читальню.У 1908р. читальня очолювана священником Віктором Соколовським мала 65 читачів і знаходилися у громадському домі.
У 1919р.читальня передплачувала 2 газети,фонд 125 книг,78 читачів.
            В селі проживало 615 чоловік,працювала школа з двома  вчителями.
У 1934 р.у селі Демидів громада за свої кошти  під керівництвом Сливки
Миколи збудувала український народний дім “Просвіта”при якім працювали драматичний гурток,спортивне товариство,гурток “Сільський господар”.
             Драматичним гуртком керував Микола Мельничин.В той час читальня передплачувала для своїх читачів 7 назв газет та журналів,мала для послуг 344книги.
              У 1941 р.приміщення Народного дому горіло,місцевим жителям вдалося врятувати цей будинок і потім знову за кошти села відремонтували покрівлю.Фонд вдалося врятувати.


 Д.Наддністрянська
 Реєстраційний номер –1369
Сигла ЖРЦБС-34
Рік заснування -1955
            Хата читальня у с.Д.Наддністрянська була створена у 1947р.Керувала читальнею Кардаш Розалія,це була маленька хата,де було розміщено стіл і чотири лавки.До читальні надходила одна районна  газета і пару книг.Хатуитальню відвідувала вся молодь села.Працював  драматичний гурток.Коли
Кардаш Розалію вивезли у Сибір, робота була припинена.У 1954р.хату-читальню було перенесено у приміщення старої школи.Робота покращилась,
Більше надходило періодичних видань.Було відкрито клуб,бібліотеку.Книжковий фонд збільшився: читали всі діти і дорослі.Не було такої хати ,щоб читачі не відвідували бібліотеку.Кожна книга мала свою адресу.Працівникм культури дуже часто мінялися.В клубі працювали гуртки художньої самодіяльності.У 1962 році було відкрито новий будинок“Просвіта”е розміщена була  бібліотека, клуб,школа.
              У 1947 році школу закрили.На даний час новозбудований будинок
займає дім “Просвіта”.



 Добрівляни
 Реєстраційний номер -448
Сигла ЖРЦБ - 35    
Рік заснування -1950
          Кожен куточок нашого краю багатий історичним минулим,до якого ніхто не повинен залишатися байдужим.Одним з таких куточків є невеличке село Добрівляни.
         Розкинулось воно на південь за 3,5км від міста Ходорів.Зобох боків село оточене лісовим масивом під назвою Діброва та ясенів,аз іншого-сусідне село Загірочко. В лісах переважно росте дуб,береза,липа,клен.
         1885рік.Добрівлянська земля гордиться тим,що колись поній ступали
ноги великого Каменяра.Так, саме  тут у 1885році побував І.Я.Франко.
У місцевої вчительки Ольги БілінськоЇ.(Вона переїхала сюди працювати з с.Чижки Кам”Янко-Бузького району).Поет якись час симпатизував їй і навіть подарував свої 2 книжки з автографами.
          1904 рік.в селі заснована читальня “Просвіта”,яка в 1907 році зуміла збудувати свою власну домівку.При ній відкрилася бібліотека.Першим бібліотекарем був Купріян Косовський.В читальні працював курс для неграмотних 28 чоловік сільської молоді.
           Восени 1930року село попало під урядову каральну акцію “пацифікацію”спрямовану проти українського культурного та національно-визвольного руху та згодом закрили читальню..
          Весна 1932 рік,влада дозволила відновити роботу читальні.Але 30 листопада 1933року влада несподівано закрила її.Причиною цього стала проведена в селі акція проти полонізації школи.Тільки в листопаді 1937 році в селі була знову відновлена робота читальні.Багато молоді записувалось до читальні.При читальні було створено художні та самодіяльні гуртки.Молодь підготовлювала різні вечори для населення с.Добрівляни.



Дубравка
Реєстраційний номер-468
Сигла ЖРЦБС –37
Рік заснування-1949

            Ідею Просвіти  привезли  зі Львова студенти Павло Жулинський і Матвій  Купор (обоє з с.Мельнич).
             Перші читальні “Просвіти” засновано з початку 1900-их років :у1902 р.постали читальні в Лютинці і Мельничі,в 1903р.в Володимирцях,а в 1910р.в Буянові.В Дубравці читальню “Просвіти”було відкрито під впливом діячів Матвія Данилишина і  Романа Михайловича з Буянова.”Просвіта”займалася вихованням молоді в дусі  патріотизму.Чим ближче до другої світової війни ,тим  більше польська поліція переслідувала просвітян.А перед самою війною почали закривати поляки читальні          „Просвіти ”.”Мета “з дня 16 липня 1939р.повідомила,що польська поліція закрила читальні майже в усіх селах Журавенщини ,в тому числі і в Дубравці
              Згоріла читальня  у 1946р.Почали будувати новий дім” Просвіта” будівельна бригада,яка була в селі на той час .Почала працювати Жовнір Анастасія до 1951 р.З 1951 до 1955 року працювала Кубинська Ганна Яківна .Пропрацювала майже 5 років в бібліотеці вона перейшла працювати в народний дім , а бібліотеку прийняла Гавкун Євгенія Михайлівна ,яка працювала до 1956 року
              З 1 жовтня 1956 року прийняла бібліотеку Русин Марія ,яка пропрацювала до 1992 р. серпня місяця .Село тоді  нараховували 635 жителів.
Читачів нараховувалось 440 чоловік .Фонд становить понад 9 тисяч примірників .В селі була восьмирічна школа .Бібліотека нараховувала 123читачів-дітей.В роботі бібліотеки масових заходів приймали участь вчителі .Це були: Олійник Г. В . Качалуба  Л.Г. та інші . А також в усіх заходах приймали участь спеціалісти народного господарства такі як :Телька С.Й.,
Зварич Євген , Коцеруба Марія та інші .Бібліотека сприяла підняттю сільського господарства ,в вихованні сільської молоді .Проводились масові заходи до визначних дат :Шевченка Т.Г.Лесі Українки,  І .Франка  ,І.Я.Старицького.Бібліотека приймала участь у художній  самодіяльності Народного дому “Просвіта”. Бібліотека і надалі бере участь по пропаганді пісень січових стрільців і воїнів УПА.З травня 1992р. в бібліотеці працює Мудра Ярослава.
             


Дуліби
Реєстраційний номер-459
Сигла ЖРЦБС –38
Рік заснування-1949
   
     Як  свідчать документи, перша читальня в селі була заснована ще у 1885 р.
Вона не належала до товариства „Просвіта”,а може навіть була  москвофільською. Документи про її діяльність не збереглися.Відомо,що вона у 1893р.висилала через газету „Діло „ членський внесок до „Просвіти „тим самим  засвідчуючи своє підпорядкування цій організації.16 січня 1895р. члени читальні вислали до  матірного товариства 1 зр. як членський внесок на цей рік,
Побажали йому веселих новорічних свят і попросили  „прислати щось доброго до читальні на  свято Богоявлення.Надсилаючи членський внесок на наступний рік восени 1995р.,члени читальні на поштовому бланку  дописали: „ будете надалі  нам присилати свої книжечки,то  бисьмо просили  присліть нам якусь обшир нішу вість о Бразилії ,бо о ній ходить много  вістей –раз  захвалюючи,другий раз застрашуючи”. Цей інтерес до Бразилії був викликаний еміграційною  гарячкою, яку підігрівали серед галицьких селян еміграційні агенти. Бразильським  плантаторам була потрібна дешева робоча сила,бо там у 1889р.було  зліквідоване  рабство. Тому агенти обіцяли селянам  „гори золоті”,якщо ті погодяться туди поїхати.Після приїзду їх чекала тяжка праця ,та  шкідливі для здоров”я кліматичні умови.Матірне товариство надіслало в Дуліби книжечку  „Бразелійський гаразд”,яка  знаходилась у  читальні ще у 1905 р. При читальні також  існувала крамниця,а крамарем був  Іван Гудяк.
       Коли весною 1896 р.в село прибув  о К.Сосенко,то не застав вже тут ні читальні,ні крамниці.Від них не залишилось жодних документів,крім  2-3 листів зі  староства до крамниці. 20 червня  він скликав загальні  збори колишніх членів читальні і на них був  обраний новий актив.Очолив читальню парох,а  заступником був обраний дяк  Лазар  Горинь. Читальня  передплатила газету „Свобода „.Згодом була  відновлена крамниця.На початку серпня 1897р. В читальні  було 60 членів,а оборотний капітал крамниці ставав 150 зр.Ці кошти складались з внесків церкви,громади та селян.
     При їх участі в селі появився добре  зроблений ковалем М.Бабінцем  „плуг 
Сапа”.В грудні 1897 р.о.Сосенко просив  матірне товариство  висловити подяку цьому ковалеві,зазначивши,що  колісниці є надто дорогими для селян.
      Проте робота читальні  швидко згасло,бо вона не мала  власного приміщення,а громадська рада ставилась до неї не дуже прихильно.Селяни з задоволенням читали газети „Свобода”,”Господар і промишленник”,книжечки „Просвіти”.Дещо „підмочив „авторитет читальні наприкінці 1899р.крамар  Семен Прокопів,який розтратив понад 200 зр.Правда,зробив це тому,що був  деморалізований довгою смертельною хворобою дружини.Після того,коли в крамниці  знову став працювати І.Гудяк ,її справи пішли краще.
     У 1901 р. в сільській читальні „Просвіта „ було 29 членів. Заступником голови був місцевий дяк. Свого будинку читальня ще не мала.Передплачувала видання „Свобода”,”Просвіта борецька”.
     Після того,коли весною 1901р.о.Сосенко прийшов в іншу парафію,читальня почала занепадати.29 січня 1905р. студент М.Білик,який давав тут  лекції дітям о.Гутковського,писав до  матірного товариства: „В Дулібах читальня спить .Нема кому зайнятись нею,нема жодної книжечки до читання.Хочу дещо оживити читальню.Вже послав лист до „Сокола”,щоб заснувати тут  пожежну секцію і  об”єднати  хлопців.А тепер прошу,щоб  головний відділ „Просвіти” надіслав сюди книжечок.Також хочу тут заснувати хор і тому прошу прислати „Ученик співу о.Івана Купріяна”.21 травня в селі „величаво” відбулись загальні збори  читальні і на них записались до неї 108 селян.Керівниками стали о.З.Гутковський,війт Олекса  Баглай,Іван та Лазар Горині,Іван Рудяк,Антін  Гураль,Данило Масний.Було ухвалено,що члени  кожного тижня даватимуть по 2 сотики (галери) членських внесків.Нові керівники із запалом взялись до праці.Вже через кілька днів вони  просили матірне товариство надіслати в село книги „в дар,бо  жодних нема”.”Також просимо дати нам  список книг господарських,просвітних,гумористичних і научаючих… Просимо також вислати нам портрет нашого генія Тараса…Просимо замовити печатку для нашої читальні… Просимо прислати 50 малих портретів Тараса (з шапкою)-по 2 штуки за 2 сотики.Членські грамоти замовимо пізніше,коли матимемо більше грошей.Даємо передплату на „Свободу”,”Комар”,”Господар”,”Посланник”.Напишіть нам,чи „Дзвін” також передплачувати,бо чулись-мо,що він трохи хрунить”.Матірне товариство відразу  надіслало до читальні портрет Т.Шевченка, а зраділи керівники в кінці травня повідомили,що мають у себе 25 книг,виданих „Просвітою”.Серед них були такі корисні книжки як „ Історія України-Русі  О.Барвінського 1904 року видання,
„Історія Московщини”, „ Русь – Україна І Московщина”,”Панщина та її скасування в Галичині”-І.Франка,Т.Г.Шевченка „Малий кобзар”,”Богдан Хмельницький”.Вони просили надіслати „50 або 100 малих портретів Т.Шевченка,а також інших українських письменників,а також 50примірників пісень „ Не пора…”та „Ще не вмерла Україна”(по 2 сотки),біля10 примірників „Пісні про св.Миколая,125  членських грамот,а також велику карту „Русі”.Вдруге наголошували ,що хочуть заснувати в читальні хор і тому просять  посібник І.Кипріяна.Для поширення  між дітьми просили надіслати кілька  молитовників.З цього виходить,що в  читальні починали працювати і дитячі секції.
     Мабуть, бажані книги були надіслані в Дуліби,бо  вже весною наступного року бібліотека читальні  складалась з 157 книг,а  найбільшою популярністю в селян  користувалися твори Т.Г.Шевченка та С.Руданського.Читальня мала 95 членів ( в т.ч.-8 жінок та 6 дівчата).Всі були письменними, крамниця до  того часу перетворилась на церковну. Обрані у 1905 р.керівники займались справами читальні до 1910р.,коли відбулись нові  загальні збори.На них були обрані нові  керівники: Іван Горинь,Степан та Іван Баглаї,Степан Кузишин,Іван Реван та Василь Герич.Ще через два місяці нові керівники подали звіт про стан читальні,у якому зазначили,що „через  попередніх керівників читальня зовсім  підупала і  тому новим керівникам довелось збирати недобитків та нових членів.Всіх членів було 45.Хору та аматорського гуртка не було.Сходи членів читальні відбулись в кімнаті  громадської канцелярії,що  розміщувалась у  валькованому будинку.Сходились вечорами у неділі та свята.Вели розмову про заснування в Дулібах спортивного товариства „Січ” та інших українських товариств.Читальня на той час налічувала 150 книг,серед яких найбільш популярними були книги про козацькі часи та гайдамацькі походи.Ця популярність була зумовлена  надзвичайно гострим польсько-українським  протистоянням у нашому краї.Після  вбивства з політичних мотивів  намісника Галичини А.Потоцького,яке у 1908р.виконав український студент М.Січинський,чиновники-поляки  пробували енергійно чинити  ополячення українських сіл. Громадська рада в Дулібах  „урядувала”  польською мовою.
      Товариство „Січ” тут таки було  засноване,бо у  звіті читальні за 1922 рік зазначено,що „Січ „ в селі не діє.
       Відомо,що перед початком  першої світової війни серед керівників читальні були  Іван  Мили мук,Йосип Герич,Іван  Горинь.Читальня розпочала будівництво власного будинку,але війна перешкодила  його завершити.Площу під будинок  читальня купила у громади за 300 корон ще у 1912р.У церковному шематизмі 1913 р.зазначено,що читальня мала 400 членів.Виходить ,що о.Прийма записав до неї всіх господарів та господинь.
        Лише на початку  березня 1920р. колишні активісти читальні  вирішили відновити її роботу.Зібрали 1110 марок,за які думали розпочати ремонт розшарпаного війною будинку.16 січня наступного року відбулись перші  загальні збори  читальні.На них новими керівниками були обрані  Іван Мили мук,Степан Кузишин,Данило Подолян,Григорій  Горинь,Григорій Кузяків,Андрій Герич та Юрій Михайлик.На цих зборах 29 учасників заявили,що вони дадуть певні кошти на завершення ремонту будинку.Обіцяли дати різні суми: від 50 до 2000 польських марок,а парох обіцяв дати 5000.Вся сума становила 23 160 марок.Головою будівельного комітету був обраний о.Прийма,а його заступником  Д.Подолян.Збори завершились сваркою війта Івана Масного з Д.Подоляном.Війт раніше пообіцяв  відпустити для роботи читальні кімнату в громадському будинку,а потім  відмовився від обіцянки, бо злякався можливих неприємностей від влади.Згодом  з ініціативи о.Прийми було визначено скільки грошей має дати кожен сільський господар на відновлення  читальні.У 1922р.до читальні вступили ще 50 нових членів,а щорічні внески були визначені на 100 марок.По мірі зростання інфляції їх розміри  зростали.
        Від 1922р.майже безперервно очолював читальню о.Прийма.Того року читальня мала 120 членів ( серед них 10 жінок 25хлопців  15 дівчат ).Кожен четвертий був неписьменним.Сходини відбувалися щонеділі.Читальня передплачувала 3 газети і після спільних читань проводились обговорення новин.Вголос читали повість А.Кащенка „Борці за правду”.Аматорський гурток протягом року  показав  кілька вистав.На жаль,не відбувся того року традиційний Шевченківський концерт,бо головний організатор вчитель В.Новицький не  хотів  псувати собі відносини з владою.
     Весною 1923р.місцевий хор брав участь у  Шевченківському святі у Бібрці.
У 1924 р. бібліотека читальні нараховувала 220 книг. Активно працював аматорський гурток під керівництвом В.Костюка,який  силами 22 юнаків та дівчат поставив 7 вистав.Серед них „Учитель І.Франка”,”Дай серцю волю”М.Старицького та інші.На них сходились до 150 глядачів.Хор під керівництвом  С.Королюка  влаштовував  Шевченківський концерт.Протягом року читальня отримала 290,2 млн. марок приходу (з вистав 170,85 млн. з концерту 56 млн.,з членських внесків  63,35 млн.)З цієї суми пішло на передплату 20 млн.,62 млн. на закупівлю книг ,40 млн.на канцелярські витрати,а 23 млн. було передано тов.”Рідна школа” для підтримки української освіти.Ці цифри показують рівень інфляції тогочасних польських грошей та джерела існування сільської читальні.
      У 1926 р.читальня організувала курси для неписьменних,які відбували 18 хлопців.Читальня передплачувала 3 газети. Крім того, в село надходило 15 прим.газети „ Воля народу”,яка стояла на соціалістичних позиціях.Мабуть ,вона надходила сюди безплатно.Аматорським гуртком керував Дмитро Баглай.Керівниками читальні були  Панько Баглай,Іван Максимів,Василь Папіровський,Степан Герич,Дмитро Подолян,Богдан Горинь та Федір Вовк.
      У 1028 р. при читальні вже працювала жіноча секція,якою керував О.Прийма.Він  також керував аматорським гуртком.В селі також працювало спортивне тов.”Сокіл”.
        На жаль , наприкінці 1933 року польська влада  вирішила ліквідувати читальню в с.Дулібах.Офіційною постановою для цього став ареш двох її керівників Йосипа Труша та Богдана Прокопіва (секретаря та бібліотекаря),яких звинувачували в поширені національних поглядів,антидержавних листків та активної підготовки шкільного плебісциту.Поліція вчинила обшук у о.Прийми, дяка В.Баглая та Клима Іваніва.Згодом поліція  арештувала Б.Прокопіва і в1939 р. як одного діячів ОУН
На Ходорівщині       за розпорядженням бібрського старости С.Бератовича 8 лютого 1934р.поліція забрала документацію читальні і опечатала приміщення.
       Лише 9 лютого 1936 року читальня відновила свою роботу,а звіти про її роботу майже не  збереглися.Керували нею о.Прийма,Іван Максимів,Андрій Шиманський,Андрій Борак,Григорій Рудяк,Степан Масний та Володимир Сом пан.Відомо,що весною 1938 р.вона мала у своїй бібліотеці понад 1100 книг ,передплачувала 7 газет,вела хор та аматорський гурток,а все її майно вартувало
5689зол.У літні місяці організувала роботу дитячого садка.При читальні працювала  кооперативна крамниця та гурток товариства „Сільський господар”.
       Також  варто згадати про протипожежне товариство „Сокіл”,яке було створено в селі з ініціативою М.Білика.На  його прохання „Сокіл-Батько” прислав сюди в 1905 р.24 січня статут цього товариства.Хто його підписав не відомо і більше даних про діяльність цього  товариства в Дулібах до 1941р.не  вдалося знайти.Лише 13 березня його діяльність відновилась.У 1930 р. воно мало 60 членів (32 хлопці 28 дівчат),які мали по 18-26 років.Містилось в будинку „Просвіти”,куди члени сходились по два рази на тиждень.Взимку вивчали історію України,влітку  займалися гімнастичними вправами.Бібрецьке староство не дозволяло „соколам” ставити вистави і тим стримувало розвиток товариства.”Сокіл” влітку організував  фестини у селі,а також  брав участь у виступах в Грусятичах.Керували товариством Михайло Подолян,Михайло Герич,Василь Вишиваний.Читарями були Олекса  Іванів,Теодор Герич, Василь Солпан.Вже наступного року товариство мало 56 членів та 40 членів молоді віком від 14 до 18 років.Незважаючи на  репресії влади,товариство організовувало  свою роботу. Члени сходилися взимку  на читання книг по три рази на тиждень завели свою бібліотеку  вартістю 20 зол.,виступали з вправами у Ходорові та перед своїми односельчанами.
       З наступанням  другої світової війни про роботу читальні  нічого не відомо.Так,як всі члени пішли у підпілля,кого заарештували,а хто з перших днів загинув від рук енкаведистів.
       Зі слів  односельчан відомо,що приміщення читальні в Дулібах  старе розвалилося і в 1950-1960 роках  читальня і народний дім „Просвіта „знаходилася в хаті  репресованого Гураля Теодора аж до того часу поки не  побудували нове приміщення ,де воно є зараз. Приміщення свого бібліотека так і не має.Зараз бібліотека  знаходиться в приміщенні  народного дому.Запис  інвентарної і сумарної книг  зберігся з 1 січня 1974 року.На цей час в бібліотеці-філіалі с.Дуліби нараховувалося  5 699 книг на суму  2 049 крб.13коп.На той час в бібліотеці  працювала Заводовська Оксана Іванівна (1975-1980р),Тарнавська Люба В.(1980-1085р).з звіту за 1984 рік  видно ,що в бібліотеці книжковий фонд становив 12 302 прим.книг було 1162 читачі з них 226 дітей.
       Також в бібліотеці –філіалі с.Дуліби працювала Подвацятник М.М..,Кузишин Т.Й.,Борин О.М.,Сех Н.О.,Милимук С.І..З 1994 р.в бібліотеці с.Дуліби працює  Коцьомбас Д.Й.
      Всю масову роботу бібліотека-філія проводить з народним домом „Просвіта”де завідуючою є Орлик Галина Михайлівна.Так, у 2002р.було проведено велике  театралізоване свято до 11-річниці  Незалежності України
„В наших серцях живеш , Україно”. На Різдвяні свята було поставлено виставу за твором М.Гоголя  „Вечори на хуторі біля Деканьки”-7 січня 2003р.До Шевченківських свят були вивчені твори Шевченка Т.Г. і поставлені на сцені
„Наймичка”,”Назар Стодоля”,”Катерина”,”У тієї Катерини”,і багато інших творів.У цьому нам допомагають кращі сільські аматори суени і актив бібліотеки це-Горінь О.П.,Кузишин Г.С.,Герич Г.В.,Кузик І.І.Герич М.М.,Гураль Б.С.,Коцьомбас В.С.Гураль В.С.Гладка І.С.Орлик М.О. та інші.










 Жирівське                                                                                           
Реєстраційний номер –478
Сигла ЖРЦБС –39
Рік заснування -1926

             Бібліотека в селі Жирівське при клубна.Народний дім був побудований в 1926р.
               В будинку проживали вчителі початкових класів.Це Балабанський
Василь Степанович і Балабанська Катерина Степанівна.Вчителі виховували також двох синів  .
              Тепер в цьому будинку знаходиться  бібліотека на другому поверсі
на першому Народний дім.В 1970 році  в червні місяці прийшла працювати в бібліотеку Проць К.І.Вона працювала до 2002рокуЗ 2002 року  працює Мартинюк Л.І. 


 Журавків
Реєстраційний номер-476
Сигла ЖРЦБС-41
Рік заснування-1952

             В 1929 році в селі Журавкові було  створено кооператив.Членами кооперативу стало 40 чоловік .Вони  робили масло .Масло  робили в  великій  саморобній бочці. Його продавалиі.Пізніше членами кооперативу розпочато будівництво клубу. Чотири рази по  10 злотих давали для будівництва.В побудованому будинку було виділено кімнату для бібліотеки.Площа бібліотеки становила   5 х 7 метрів Інвентарні книги  збереглися за 1952 рік. В першій  інвентарній книзі записано 900 книг,а друга починаеться з інвентарного номера 926, розпочатої в жовтні 1952 році.
             Бібліотека почала працювати в післявоєнні роки.Першим бібліотекарем була Бовдур Степанія Миколаївна родом з с.Заболотівець яка і в даний час проживає в цьому селі.Після неї була Федишин  Ольга  з с.Бережниця,яка   проживає в м.Жидачів. Ще була бібліотекарем Богун Галина Савелівна родом з Полтавської  обл.. м.Лубни. Вона була  направлена до нас на роботу,а проживала в нашому селі  в родині Бовдур. В даний  час проживає в м.Новому Роздолі.
              В приміщенні клубу  бібліотека була до 1972 року .Пізніше її  перенесено в  приміщення  старої школи, де бібліотекарем була Фастнахт Ганна  Олексіївна ,родом  з с.Монастирець.На даний час  проживае в с.Журавкові.В 1990 році було зроблено ремонт школи,а  бібліотеку було перенесено на старе місцее вона є і до сьогоднішнього дня.На даний час з 2000 року зав.бібліотекою працює Фастнахт  Марія Євстахівна.








Журавно
Реєстраційний номер-8
Сигла ЖРЦБС –5
Рік заснування  1954


         Ідею Просвіти до Журавна  привезли зі Львова  студенти Матвій Кунда і Павло  Жулинський.Перші  читальні Просвіти були засновані в околицях Журавна в 1902р.До  заснування перших читалень багато праці доклали   О.Аполлінарій Гривецький і його сини  Євген і Ярослав,о.Йосиф  Лочинський та ін. У 1910р. у Журавні 20 чоловік  заснували філію Просвіти.
          На 1924 р.було10 діяльних читалень.Згодом Просвіта  змогла утримувати  спеціального  бібліотекаря п.Н.Дорошенко,яка навчала  бібліотекознавства з практичними вправами писання за  бібліотекарськими вимогами.
           З 1947 року в бібліотеці працювала  бібліотекар Вік Г.С.Фонд був до 1 тис.книг.З1955р. разом з Галиною Степанівною в відділі для дорослих
почала працювати  Солінська С.П.,а в дитячому   відділі Костюк С.В.
З 1989 р.в відділі для дорослих почала  працювати бібліотекар Шкірко М.Д.
Фонд нараховувався до 15 тис.книг,дитячої до 7тис.
           В 1998р. дитячий відділ прийшла  працювати Чмелик О.М.,де і працюємо по сьогоднішній  день.

Заболотівці
Реєстраційний номер-409
Сигла ЖРЦБС-42
Рік заснування-1950

                                 „Книгу прочитав – на крилах   політав”
   
        Бібліотека села Заболотівці була заснована в 1950 році.Спочатку бібліотека була  приклубна. А через деякий час бібліотека  стала сільською.
         1950-1963рр.-першим бібліотекарем була  Качмар Марія Михайлівна.
          1953 – 1957рр. –бібліотекар Романів Галина Ільківна.
          1958 -1999 –бібліотекар Зубрицька  Ольга Юрків на.
З 1999року –бібліотекарем  працює  Пришляк Уляна Григорівна.





      Заліски
      Реєстраційний номер-445
      Сигла ЖРЦБС-44
       Рік   заснування-1954
 
                                                   „Книги-морська глибина,
                                                     Хто в них  пірне аж до дна,
                                                     Той хоч і труду мав досить,
                                                     Злото –перлини виносить.”
                                                                       (І.Я.Франко).
         Наш народ з давніх-давен добре знав вагому,виховну і повчальну роль книги,тому різними методами сприяли розвитку і популяризації книжок в суспільстві.
                    У селі Заліски перша  державна сільська масова бібліотека була створена при  державному  сільському клубі села Заліски у 1954р. 15 листопада.Першим працівником бібліотеки була  Вербовська Софія.
           Основою кожної бібліотеки є її книжковий фонд.Бібліотека має універсальний книжковий фонд,тобто  комплектується літературою з усіх галузей  знань.
            
              Бібліотекар надає читачам допомогу у виборі книг шляхом організації відкритому доступі до книжкових фондів,проведенням усних консультацій.Надання в  користування читачів  алфавітного каталога ,картотек,бібліографічних матеріалів.Бібліотека систематично інформує читачів про нові надходження літератури та періодичних видань.Проводить масові заходи,які сприяють кращому ознайомленню літератури.
             За  останні  5 років книжковий фонд бібліотеки  зменшився на 500 примірників книг,надходження до бібліотеки за 5 років становить в середньому 10 примірників книг на рік. З періодичних видань до бібліотеки  надходить районна газета „Новий час”.
            За  три роки  бібліотекар не списала жодної книжки,а навпаки для кращого збереження  книжкових фондів  організувала  конкурс серед читачів-дітей  „Живи, книго „.Діти старанно готувалися до цього конкурсу,в наслідок чого було відремонтовано ними 500 римірників книг.Переможців конкурсу було відзначено призами.
           Для кращого поновлення книжкового фонду ,бібліотека веде  „Облік книг, дарованих читачами”. Серед читачів проводиться така  роз”яснювальна робота :”Книга ,яка тобі  не цікава у твоїй власній бібліотеці,може бути  потрібною нашим читачам”.
          
           У зв”язку з тим ,що бібліотека не опалюється вже 7- 8 років,та  маленьке надходження літератури кількість читачів та книговидача та відвідування зменшилось на половину.  
        У 2004 році минуло 50 років  заснування бібліотеки у селі Залісках.
      


  Зарічне
Реєстраційний номер-418
Сигла ЖРЦБС –45
Рік заснування-1949
       
       Бібліотека с.Зарічне  була заснована  вперше в 1949р. у найбільшому приміщенні  жительки с.Зарічне  тоді ще при житті  Шимків Анастасії  Іванівни.
        Першим бібліотекарем призначено після закінчення культурно-освітнього училища по направленню  на роботу  молоду активістку ,східнячку  Ніну  Василівну Онищенко.Яка на той час  в селі користувалась  надзвичайним авторитетом. В скорім часі  молода симпатична  дівчина вийшла заміж за сільського хлопця  Кулика Василя Степановича , народила  двох синів і стала корінною жителькою села.На посаді завідоючої бібліотекою с.Зарічне Ніна Василівна  пропрацювала до 1967 року,без відриву з виробничим стажем  18 років.В той час бібліотека поповнювалася  багато чисельною літературою:художньою,класичною,галузевою,дитячою. Після закінчення
8-го класу  керівники села мені запропонували  роботу в бібліотеці. 18-ти річна молода дівчина,я,Ворон Люба Василівна з  незакінченою середньою освітою і  майже не  обізнана з  бібліотечною роботою прийняла бібліотеку .На перших порах все в роботі давалося складно,дякуючи  господу  богу і своїм  друзям  з сусідніх сіл Марті Петрівні і Марті Стапанівні,вони стали моїми  вчителями  і помічниками в роботі. Бібліотека і надалі знаходилася в даному приміщенні,умови приміщення не   відповідали вимогам праці.Після закінчення Зарічненської вечірньої 11-ти річки в 1970 році я вступила у Самбірське культурно-освітнє училище на заочний відділ .Закінчила навчання в 1973 році набувши знань з бібліотечної  справи.За той час з найманого приміщення в 1973 році бібліотеку перевезли до старого клубу,де звільнилося дві кімнати з-під магазину.У 1979 році силами правління колгоспу і розпочали будівництво нового будинку культури, яке тривало три роки.У 1982 році закінчили будівництво нового красеня - будинку культури.З великими урочистими  відбулося його відкриття , де і розмістилася бібліотека в світлій сонячній кімнаті,площею
100м на той час  із  книжковим фондом  7500 примірників книг,з новими меблями, де  і збереглася в нормальних умовах і до сьогоднішнього дня.
      На посаді  завідуючої філіалом бібліотеки  я пропрацювала 36 років.




 Заріччя
Реєстраційний номер-421
Сигла ЖРЦБС-46
Рік заснування-1953
    
        Перша згадка про читальню  датована 2 червня 1890року.Місцевий священник Іван Шпитка (який працював тут до першої світової війни)та особливо ,зусиллями селянина Василя Волицького  відкрилася московська читальня .На її відкритті  були селяни  з багатьох сіл,а в члени  вписалося 40 чоловік.
        Друга згадка була в церковному  шематизмі за 1913 рік,що в селі  існували читальні «Общества им.М.Кочковського та «Просвіта».
         Невідомо як відбувалися події у роки  першої світової війни,а зазначено що 18 грудня 1921 року булла відновлена робота «Просвіти»,а  москвофільська читальня своєї діяльності не відновлювала.
         Із звітів про діяльність читальні «Просвіта «1930 років можна дізнатись,що у 1933 році в селі було 133 хати.Читальня мала 46 членів і все її майно (а містилась вона в хаті Михайла  Маліша ) оцінювалось на 117 злотих.
          В 1935 році читальня вже об»єднувала 104 чоловіка,мала 103 книжки в бібліотеці ,члени читальні,стоячи на патріотичних позиціях,змогли до 1939 року побудувати в селі  власну будівлю для читальні. Найбільш  читаючими селянами були:Волицький І.І. ,Волицький В.А.,Маліш М.,Бойко М.,Івахів Г.,Бойко В.,Волицький П.,Волицький І.М. В  багатьох з них містилися читальні,де збиралася молодь і люди  старшого віку не тільки для читання ,а й для обговорення прочитанного і різних подій, які відбувалися в той час .А також прочитані твори надихали їх на постановку п»єс.
          Після Великої Вітчизняної війни багато селян  боячись репресій попалили «заборонену»  літературу. Ще згадано в історії, що на початку 60-70 років працює клуб і бібліотека, яка регулярно одержує багато різних періодичних видань газет -19 назв,журналів !.,всього на 1000 чол. припадало 1178 екземплярів
          Після воєнні роки до 2002 року  бібліотекою завідували:Лаврись М.,Загорецька Л.,Лисак Г.,Бойко К.,Стефанів Г.
.       
         






      





      




  Іванівці

     Реєстраційний номер  -436

     Сигла  ЖРЦБС - 47.
      Рік заснування –1947.

Починаючи з 1875 року по всій Галичині організовувались відділи “Просвіти ”.Не стояла осторонь і Жидачівщина .Одним з активних діячів в організації “Просвіти” в Жидачеві був парох с.Іванівці Омелян Левицький .Членами Жидачівської  “Просвіти” навіть були господарі з Іванівців .Але згодом ,в 1907 р .було засновано читальню в нашому селі .  Головою став о  .О. Левицький(одночасно він був і головою “Просвіти ”у Жидачеві).І вже на початку 1910 року  було 33члени читальні (кількість книг-75) .Активним діячем просвітницької роботи був господар Михайло Татчин .
       Авторитет  іванівецької  читальні зростав .Такий результат був наслідком наполегливої праці всіх членів ,але в першу чергу слід віддати належне о  .О. Левицькому.
 Але перед  першою  світовою війною робота “Просвіти” була занедбана .Тільки після війни ,23 березня 1922 року.читальню було знов відновлено. Її головою став о. П .Чехут.На той час кількість членів читальні була 54 чоловік .Робота продовжувалась .Щороку відзначались пам’ятні дати  з життя Т.Шевченка та І.Франка .У читальні існувала жіноча секція ,гуртки самоосвіти молоді .



Кам”яне
Реєстраційний номер-462
Сигла ЖРЦБС-49
Рік заснування-1948
    
       Про розвиток читальні в селі не збереглося систематизованих документів.Є  окремі повідомлення в газетах та невелика архівна справа з окремими звітами читальні.Але без сумніву,читальня в Чорториї  відноситься до найдавніших у Галичині.
        У 1885 р.вчитель Вітинської заснував у Чорториї читальню товариства „Просвіта” ,вписав 10 селян до матірного товариства  „ПросвІта”та передплатив для них газету.До  1894р.він передплачував для сільських школярів журнал „Дзвіночок”.Школярі складали за це по 10 крейцерів.Кожне число журналу  ходило від  хати до хати.
          Місцевій читальні 19 листопада 1885 р.  матірне товариство зі Львова подарувало 72 книги,що разом вартували 16.5зр.Ці книжки сіяли тут корисні знання,змушували людей задумуватися над кращим життям.
          У 1892 р. до сільської читальні вписалися 20 осіб,збудували для неї будинок,але далі  діяльність читальні занепала.
           24 листопада 1895р. студент прав Григорій Зацерковний провів загальні збори,на яких була відновлена робота читальні.До неї записалися 52 члени.Вона містилася в громадському будинку спільно з  кооперативною крамницею.Крамарями були Семен Пашко та його  сестра  Анна Слобода.В читальні Семен Пашко,Федір Николишин та Олекса Баран щотижня проводили голосні читання книг та газет.В бібліотеці було 150 книг
             У 1897 р.читальня мала 58 членів (серед них 4 исьменники) .Передплачувала  газети „Діло” та „Свобода”.Очевидно,що проводилися голосні  читання цих газет та обговорення прочитаного.Мушу зазначити,що така праця була ефективною,бо формувала правильне мислення в людей.Адже була можливість і посперечатися,а „в суперечках народжуеться істина.”
             Влітку 1901р.”Просвіта” в Чорториї мала 60 членів.Керував роботою читальні парох  Одіжинський (1900-1932рр.).Містилася читальня в громадському будинку.Сюди надходили газети „Свобода”,”Посланник”  та” Місіонар „.Саме цього року члени читальні за свої внески засновували в селі  кооперативну крамницю,яка мала підпорядковуватися читальні.
10 грудня 1901 р. читальня  підписала петицію до влади в справі Львівського університету.Це зіцініював хтось з місцевих студентів.Саме  того року студенти-українці покинули університет,бо влада вперто не хотіла визнати їхніх прав на на українську мову навчання.Мусили українці навчатися в Кракові,Празі ,Відні,терпіли великі матеріальні витрати,щоб показати полякам та тогочасній владі Австро-Угорщини,що хочуть навчатися у Львові рідною мовою.Польська адміністрація Галичини була глухою до українських вимог і розвиток ситуації привів до того,що згодом студент М.Січинський вбив намісника  Галичини Р.Потоцького.
       27 травня 1911р.в читальні відбулося віче,на якому було багато людей з Піддністрян.Вів віче війт Василь Николин.Було вирішено на майбутніх виборах до сейму підтримати кандидатуру адвоката Євгена Олесницького.
        Дальші документи читальні не прочитані,бо невідоме місце їхнього знаходження.
          У церковному  шематизмі 1913р. зазначено,що читальня мала тільки 16 членів,але є  ймовірність що цифра є помилкою,мало би бути 160 членів.
           У 1928 р.при читальні виник хор і появилася можливість залучити до активного національного життя більшу кількість селян.Організаторами  культ просвітніх заходів була місцева  інтелігенція ,зокрема Федір  Парадовський і Микола Сидор.
             Ф.Парадовський (1911р.н.) навчався у Львівській  гімназії,мав талант до малярства,гри на скрипці,організаторські здібності,Будучи студентом,він організовує у селі постановки п”єс і концертів,диригує  церковним хором,після звільнення з Берези Картузької їде до Франції,навчається у Сорбоні,живе в Нью-Йорку.
              М.Сидор (1913-1993)пройшов тернисте сходження до світла знань.Навчання у Бережанській  учительській семінарії.Організатор місцевого осередку ОУН,вищу освіту  здобув у  Паризькому вільному українському університеті. Директор школи на Лемківщині (1940),керівник Похідної групи на СУЗ (1941р.),референт пропаганди окружного штабу УПА (1943-1944рр.) У 50-х роках  засновує в Нью-Йорку українське видавництво „Говерла”.У його особистому  творчому доробку,кілька десятків книг „Мої мандри”,”Від Сяну по Крим”.” Між молотом і ковадлом”та інші.
                У 1934р. місцева „Просвіта” мала 90 членів,ав бібліотеці 114 книг.Хор складався з 28 співаків.У 1935 р.до читальні було записано 152 мешканці села.
                 У 1937р.при читальні в літні місяці працював дитячий садок.
                  У 1938р.читальня мала вже 215 членів (на 140 господарст) .Бібліотека становила 195 книг.Містилася читальня в будинку громадської крамниці,за що платила їй по 20 зол в рік.Того року аматорський гурток влаштував 4 вистави.Це свідчить  про високий рівень національної свідомості в селі.
        З розповідей старожителів дізнаємося що під час Великої вітчизняної війни усі книги були кинуті в криницю.(Про це свідчить навіть те,що вже у 1980 р.при розчищенні нової криниці,люди витягували сторінки від книг,навіть цілі розділи).Під час війни і в повоєнні роки мистецьким дійством”горіла” „Опакова стодола”-вогнище культури у селі.Активними аматорами в 30-50рр.були : Сомик Василь,Чорний Михайло,Сомик Андрій,Струк Василь,Олійник Михайло,Зварич Параскевія,Мотика Марія,Чорна Марія.
         У 50-х роках зусиллями Михайла Чорного і Федора Мандрика поставлено ряд п”єс українських класиків.Вони вивели на сцену  молоду плеяду сільських акторів,серед яких  прекрасною грою відзначились:Березок Ірина,Довбуш Анна,Голяк Софія,Николин Софія,Березок Григорій,Березок Василь,Салак Григорій,Баран Василь,Николин Василь,Голяк Василь,Климкович Василь та інш.Чарували і своєю красою гри „троїсті музики” у складі: Садовий Дмитро,Чорний Степан та Михайло-аккордеон,Пашко Петро-бубон та баян.
         У кінці 50-х на старому фундаменті збудували новий клуб.
     





     


 Кнісело
Реєстраційний номер-424
СиглаЖРЦБС- 51
Рік заснування 1948
             У 1891 р. в селі  Кнісело була відкрита читальня  москвофільського “общества ім.Михайла Качковського”.В серпні 1891р.вона отримала від того
Товариства книги,а 9 вересня офіційно стала його колективним членом.
             У 1892р.Новострілищанський парох Теофан Білецький московіянин за переконанням),вимагав,щоб народовську газету “Діло”» з читальні буком гнати».Невідомо, коли занепала ця читальня.
              У1924р.відновила роботу в селі читальня “Просвіта”.Ситуація для її роботи склалась несприятлива.
               У1925р.читальня “Просвіта”містилась у хаті її скарбника
Костя Ошуста.Мала 65 членів та бібліотеку з 28 книг.До села приходило
кілька газет “Новий час”,”Громадський голос”,а також москвофільська газета
“Воля народа” і зрозуміло польські газети.
               В1928р.при читальні почав працювати аматорський гурток з 23-х чоловік якими керував Дмитро Герич та Микола Бедик.
               В1933р.читальнею керував Микола Телішевський,і вона в цей час активізувала свою роботу із 585 чоловік.
               В1935роі за даними “Просвіти” при читальні діяв молодіжний гурток самоосвіти,яким керував Андрій Федоришин.
            З 15 лютого 1935 р.протягом цілого року А.Федоришин,Григорій Телішевський по 2 рази в тиждень проводили в читальні курси з математики,хімії,географії та українознавства.
           Прийшов вересень 1939 р.,усе культурне життя завмерло.Читальню перейменували на клуб.Завідуючим назначили Герасимова Василя.
            У1959р.відбулося зведення колгоспів:села Бертишів,Орішківці,Кнісело.Кантора була у Кнісело.
Разом з тим розвивалась культурно-освітня робота.В клубі працював хоровий,драматичний гурток.






     Кологори
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-52
Рік заснування-1953

Читальні  товариства « Просвіта « були тими рушіями, які вели наше селянство по шляху  національного  відродження . Саме тут  вони через газети та книги знайомилися з політичними ідеями, тут навчалися основ самоврядування.В  читальнях  формувалася та національна свідомість , руйнувалася заскорузлість  селянського загумінкового мислення. Де виникли  і розвивалися читальні , там  зникали  бійки , пияцтво та  інші  антигромадські або й  дикунські вчинки .Для  селянської  молоді були  вікном у світ  поїздки з аматорськими  виставами  в сусідні села , фестини та інші форми  відпочинку , які  гуртували молодь в народ.
    17 липня 1904 року парох о. Віктор  Іллясевич надіслав до Львова бланки статутів читальні « Просвіта «, які підписали 29 осіб.
     Матірне товариство надіслало о.Ілясевичу  для заснування бібліотеки при  читальні 73 книжки. Цей подарунок вартував 22 корони. Серед них були корисні для селян видіння « Роскази про небо і землю», « Раскази про  сили природи « , « Вексель і лихва – наша біда», «Житє Т.Шевченка «, « звірятка шкоді та пожиточні « , «Льон  і коноплі « , «Піяньство – нещастя народа « ,
«Історий України – Русі « , «Панщина та її скасованє 1848 р. в Галичині «.
      Читальня мала 62 членів ( 30 чоловіків,32 хлопці ), які сплачували щорічно по 0,4 корони внесків. Всі були письменними.До  читальні надходили газети «Діло « та « Гайдамаки». За рік читачі прочитали 62 книжки.При читальні  працювала кооперативна крамниця, заснована в селі ще 30 липня 1901 року з капіталом 220 корон. Товари вона брала в жидівських гартівнях у Бібрці. Саме в  її будинку примістилася читальня . В рік крамниця давала 100 корон доходу, який йшов на церкву.Останні загальні збори читальні відбулися 28 жовтня 1905 року і на них були обрані керівниками читальні о.В .Іллясевич (голова), Микола Дейнека , Луць Савран, Іван Плюндра,Андрій Телішевський , Михайло  Телішевський та Микола Козаря .
16 жовтня 1921 року читальня мала 87 членів , які платили по 200 польських марок членських внесків. Серед них було  тільки 2 неписьменних. Майже половину членів становила молодь. Сходинки відбувалися у недільні  та святкові дні у громадському будинку.Відбувалися голосні читання та обговорення прочитаного . Читали твори Т.Шевченка ,І.Франка та видання «Просвіти «.До читальні приходили газети « Український голос «,» Земля і воля»,»Письмо з Просвіти « . Бібліотека мала всього 54 книжечки,але читачів було  вдвічі менше. Було влаштоване Шевченківське свято .яке дало до каси читальні 15000 марок доходу . Також члени читальні ходили колядувати ,щоб заробити  трохи грошей для читальні
Членські внески мали платити по 1-1,2 зол. в рік .  Майже всі  були   боржниками, бо в селі велося будівництво церкви і  люди не мали грошей.Бюджет читальні за пів року був куценький –всього 160 зол.Було тут кілька рефератів,які  прочитала Олекса Салата та Михайло Савран.
В 1930 році  керівниками читальні були  Павло Карпінський ,Михайло Савран, Василь Телішевський , Іван Сокальчук,Василь Микуш,Василь Поглод,Василь Шалата,Олекса Підкович,Василь Підкович,Василь Телішевський.Членів було вже менше-всьго 60.До 35 з них не могли вчасно здати своїх внесків через нестачу грошей..Тому в  бібліотеці було всього 52 книжки. Приходила до читальні єдина газета «Народна справа «.Люди поміж себе називали її «коров»ячою газетою «.Це тому ,що редакція надавала допомогу тим передплатникам,в яких при нещасному випадку гинула корова. Тому  газета користувалися популярністю поміж селянами . Все майно читальні вартувало разом 50 зол.
1933 року  читальня купила будівельну площу за 130 зол. ,  на якій в перспективі мала  би постати власна домівка.Цього року кожної неділі від 5 березня до 21 листопада  відбувалися в читальні голосні читання,які переважно вів о. Кузьмович з Соколівки.
Відчувалася нестача інтелігенції,яка би була душею читальні.Один о.Кузьмович ревно працював у читальні,але він не міг суттєво змінити її життя,бо жив у Соколівці.
А ще треба зазначити,що влітку 1936 року при читальні працював дитячий садок,яким керувала вчителька Ірина Прокопович .Для дошкільнят це була добра школа національного виховання. Польська  влада чинила різні  перешкоди для організації таких садків.
Десь в 1936 року  почалося будівництво двоповерхового будинку «Просвіти».Цеглу брали і  з громадської цегельні,і возили з Бібрки.Молодь села  склала пожертви і купила фігуру,яку встановили з північної сторони читальні. Після спорудження будинку читальні біля нього була  висипана символічна  могила борцям за волю України.
В 1930-х роках в селі був високий рівень національної свідомості. В селі працювало товариство « Відродження «.Весілля відбувалися майже безалкогольними. Жодне весілля  не обходилося без бібліотекаря Михайла Борачка, який наприкінці після пісень релігійно-побутового характеру, заспівував «О,Україно!».
В 1955 р.  в бібліотеку було надано молодого працівника Гурман Ганну Михайлівну,яка пропрацювала найбільше  часу  38 років. Це  були радянські  часи і часи незалежноі  України. На даний час  бібліотеку с.Кологори  відвідує 300 читачів.

Которино
Реєстраційний номер-455
Сигла ЖРЦБС-54
Рік заснування-1957

      Просвітницький  рух у с.Которино починався ще в 30-ті роки.Збиралися вечорами,співали,читали Шевченка,вчили вистави Старицького,Кропивницького.Виступали на  імпровізованих сценах в залежності від погоди і пори року.Перші хати –читальні були просто у людей,які не  цурались ні слова українського,ні пісні народної .
       Дідусь мій,Іван Мартинів не мав хати великої,не жив багато.Але читальню прийняв до себе.У великій кімнаті гуртувалась молодь,молоді чоловіки й жінки,приходили й статечні газди,а сім”я,дружина й четверо дітей  тулилися у маленькій хатині.Моя мати-найстарша серед дітей,була ще малою дівчинкою,але пам”ятає,як приїжджав із Журавна пан Цукорник,керівник хору .Гарно співали дівчата,приходили аж із хутора (Кубаски).На жаль,нема уже їх серед живих,на хуторі нема нікого.
        Всі члени „Просвіти” платили внески  10 копійок щомісячно.На ті гроші  закуповували літературу.Трохи книжок заможні і освічені приносили з дому.Потім хати -читальні були у  Івана Літинського,Семена Балити.Бачили односельчани і „Наталку Полтавку” І „Поки сонце зійде ,роса очі виїсть”та інші. Війна перервала не тільки роботу „Просвіти”,але й життя.Довелось книжки ховати, закопувати.
        Закінчилась війна.Почалась відбудова.Масове вивезення заможних селян у Сибір.А у готових маєтках розміщувались колгоспні майстерні,контори,склади зерна,корівники,конюшні  і звичайно ,такі установи як фельдшерський пункт,дитячий садок.Хату-читальню розмістили у будинку виселеної родини Дрогобицьких.
        Першим офіційним бібліотекарем  була жителька села Новосельська Михайліна Юріївна.Книжковий фонд на той час був десь біля 400 примірників книг.Користувались бібліотекою і далі ті люди ,які могли сплачувати внески.Десь у 1956р.хату-читальню забрали в приміщення колгоспної контори,ближче до центру,а в   тій хаті донедавна був ФАП.Тоді хата –читальня стала при клубною бібліотекою хоч клуб на той час  був разом з крамницею.То ж  одному працівнику доводилось  вдень іти в одну сторону села,а вечером в іншу.Книжковий фонд  уже фінансували державні органи, він почав помітно зростати.Став вільний доступ до  книги не тільки тим,хто  міг заплатити.Тому й потягнулися до книжки в першу чергу школярі ,молодь.Тим часом у центрі села  зводилось нове приміщення.Народного дому (клубу),де було  відведено кімнату для бібліотеки.У 1962 році вона  вже  стала справжньою при клубною.від 1959 року завідуючою була  Хитровська Марія Іванівна,яка керувала клубом до 1994р.Бібліотекарем була Сокирко Єфросинія Степанівна із  Старого Села від 1965р.
        У 1993 році бібліотека перенеслася у нове приміщення ФАПУ.
        Після того як побудували нову школу,”Просвіту „було переведено в приміщення „Кооперативи”(тимчасово до того часу там була школа).Керівниками там були Магаль Гаврило,Прилуцький Петро,Салій Василь,Йосиф Табачук.Працювало товариство  „Сільський господар”,аматорський та хоровий гуртки.
         Хор у ті роки вів  Мартинів Василь Олексійович. Співали в основному українські народні пісні,а крадькома й заборонені повстанські.Учасниками драматичного гуртка були:Магаль Василь,Кобута Василь,Петро Балита,Мартинів Микола,По бігун Софія,Табачук Ольга,Табачук Йосиф,аваль Марія,Мазур Магда,Мартинів Людвіга,Магаль Марія та інш.Їхніми силами було поставлено „Назар Стодоля” Т.Г.Шевченка,”Украдене щасття” І.Я.Франка,”Наталку Полтавку” І.Котляревського,”Кайдашеву сім”ю” Н.Левицького.
       Організовувались фестивалі,особливо літом,при гарній погоді в Коширках під Вугляртою на подвір”ї І.Гавриляка.Грав оркестр із с.Володимирці,навіть привозили каруселі.

 Корчівка
Реєстраційний номер-420
Сигла ЖРЦБС –53
Рік заснування-1946

Сільська молодь  завжди цікавилась новинами,які можна було дізнатися з книг та газет.У селі Корчівка  у 1946 році Федан Василь Іванович організував невелику бібліотеку.Він привозив книги з смт.Журавна,сам давав читати ці книги жителям села.Для цих книг було відведено куточок у хаті сім”ї  Кравчиків.
         Трохи пізніше у 1947 році було організовано уже  хату-читальню,у якій працював   Сіховський Корнило.У 1948 році  завідуючою  хати –читальні стала  Матіїшина Катерина Юрківна.Скоро вона перейшла на іншу роботу,а в бібліотеці став працювати Воробець Михайло Іванович,який повернувся додому з армії інвалідом.Він працював в бібліотеці з 1949 року.Бібліотека в цей час уже була у місцевій школі.
          У 1951 році в селі побудували будинок,у  якому розмістились клуб,бібліотека  і медпункт.
           З 1963 року бібліотекарем була Хром”як Марія Степанівна,яка працювала до 1998року..На даний час бібліотека розміщена в новому приміщенні,колишньому магазині.



 Лисків
Реєстраційний номер –419
Сигла ЖРЦБС –60
Рік заснування-1949


 В 1931 році у селі  Лисків при кооперативі  Чорній  Ілля Дмитрович  заснував хату- читальню.За переказами старожилів у різні роки бібліотекарями в читальні були:Ямнич Микола Петрович,Романик Ганна,Коваль Марія .Спочатку хата- читальня розміщувалась у приватному будинку,а потім громада викупила будинок.Перші інвентарні книги датуються 1947 роком,як колгоспної бібліотеки.У клубі і бібліотеці в той час працювала Коваль Марія Андріївна.А в 1952 році працювати прийшла юна  сімнадцятирічна дівчина Пилипів Марта Петрівна,яка  віддала роботі в бібліотеці 38 років.
        У 60-тих роках колгоспом було побудовано нове приміщення для клубу,бібліотеки і школи.В той час бібліотека розміщувалась у двох кімнатах площею 55кв.м. ,а згодом ,коли у селі побудували нову школу,  бібліотека мала ще одну кімнату під книгосховище і площа її становила 118кв.м.
Зараз бібліотека розміщуеться у тому самому приміщенні.   





 Лівчиці                                                                                                 
Реєстраційний номер-427
Сигла ЖРЦБС -58                      
Рік заснування-1938


До 1938 року в хаті Крехтяка Василя Михайловича була хата-читальня,головою  якої  7 років був Салдан  Роман Йосифович .У читальні
було багато українських книг,книг по історії України.
       В 1937-1938 рр.будувався Народний дім. За кошти односельчан.
Туди   перенесли бібліотечні книги і відкрили бібліотеку.Зав.бібліотекою
був Салдан Роман  Д.
        У 1950-тих роках у бібліотеці працювали  Люлюк Наталія Петрівна,
Стефа Лико,Краківський Василь Ф.
         У 1960-тих роках у бібліотеці працювали Салдан Ганна  Григорівна,
Деркало Ганна Василівна.
          З  1975 року по 1991р.бібліотечну справу продовжила  бібліотекар
Вайда  Галина Ярославівна.
           З 1991 р. – зав.бібліотекою с.Лівчиці стала  Сагайдак Ірина Василівна.

                                                                                                                                         

 Ліщин
Реєстраційний номер –441
Сигла ЖРЦБС –59
Рік заснування -1951

            На початку 1901 р.з ініціативи війта Івана Олеського та його брата
Дяка Андрія в селі Ліщині була заснована читальня “Просвіта”.

Мабудь ,допомагав в цій справі і священник Михайло Фацієвич,який за свою діяльність до 1903р.вже мав нагороду від  цісаря- золотий хрест з короною.
В 1904 році стараннями Олеських був збудований в селі громадський дім,вкритий черепицею,де і розміщувалась “Просвіта”.При “Просвіті”існувало товариство “Січ “,гурток “Сільський господар”.
             В 1922р. житель села Ліщин пан Василь Ламага виїхав в Америку
до свого брата Івана.В Америці був не тільки він,а й інші односельчани.
разом з Іваном Бербелою,Василь Ламага  зайнялись збіркою грошей на будову читальні .В 1924 –1926рр.вислали гроші  до Ліщина .В1935-1936рр.пан Василь Ламага, Іван Бурбела і Даниїл Сенкевич зробили дві забави, з чого половину грошей вислав Василь Ламага на будову читальні в Ліщині, а другу половину-особисто довіз на читальню п.Даниїл Сенкевич.
Так побудувалась громадою в селі читальня “Просвіта”. В цьому будинку
І розміщувалась кімната  бібліотеки яка була заснована в 1951р.,як
при клубна бібліотека.Найбільшою популярністю в селян користувались
Творами Т.Г.Шевченка та С.Руданського. Вже в 1967р.в бібліотеці було
5 982 видання, з яких було 2 654 художніх книг. Активними читачами бібліотеки були жителі села Мінорка Софія, Максимович Михайло,
Максимович Богдан.





Любша
Реєстраційний номер-425
Сигла ЖРЦБС-62
Рік заснування-1949

      
          Десь приблизно в 30-х роках в селі Любша було організовано Просвіту.
Керівником Просвіти був Василь Ленцик,на даний час він проживае в Америці.Просвіта знаходилася в звичайній хаті,де того часу також організували і бібліотеку.Організатором і керівником бібліотеки був також Василь Ленцик.
            На той час фонд бібліотеки складався з кількох книг,які односельчани самі  могли принести.Пізніше їх нараховувалось вже кілька десятків,а згодом і сотень.Десь на прикінці 40-х років бібліотека  вже мала приміщення,одну кімнату,в школі  і бібліотекарем була Ганна Семенівна Тріщ.З 1953р.бібліотекарем в  селі Любша  вже була Марія Іванівна Беднарська.
Бібліотеку було перенесено в приміщення старої сільської ради.Там вона займала теж одну кімнату,але фонд бібліотеки складав вже більше сотні.Марія Іванівна керувала бібліотекою до 1960 року .
           В 1960 році бібліотекарем стала Розалія Семенівна Арділь.Вона завідувала бібліотекою до 1991року,до часу виходу на пенсію.Кілька років бібліотека знаходилась ще в приміщені старої сільської ради.А потім
,коли було побудовано будинок  культури,зараз народний дім Просвіта,бібліотеку було перенесено в нове приміщення.В 70-х  - 80-х роках
фонд бібліотеки  збільшився до 8тис. екземплярів .Було створено читальний зал.На даний час  бібліотека нараховує близько 3.5тис.фонду.Читальний зал вісутній.

 




          

 Мельничі
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-65
Рік заснування-1951


          Про початки  просвітянського руху є вістки від о. Павла Жулинського, діяльного на терені Мельнич  і  Лютинки. Ідею просвіти призвели зі Львова  студенти Павло Жулинський і Матвій Кунда. Перші читальні „Просвіти” засновано з початку 1900-их років, у 1902р. постали читальні в Лютинці  і  Мельнич, а в 1910р.в Буянові. Крім  згаданих студентів  багато праці  при заснуванні  перших читалень вложили о. Аполінарій Гриневицький і його сини Евген і Ярослав, о.Йосиф  Лозинський і брати Мисаки з села Володимирці.
          З  ініціативи  студента  Павла Жулинського засновано спортивне товариство „ Січ” у Мельнич  у 1906р.а в Лютинці в 1910р. Це товариство мало свої  однострої і дуже скоро  поширилося по всій  Журавенщині.
          Читальні  „Просвіти „ поширилися по селах  Журавенщини,але не без труднощів.Перші  просвітянці натрапили на сильний опір  москвофільських читалень Качковського.
          При спробі  заснувати читальню „ Просвіти „ в  Монастирці,дня 4 грудня 1911р.В часі зборів прийшло до бійки між організаторами „ Просвіти”( просвітяни і січовики з сіл Мельника і  Лютинки),з москводілами  Монастирця,в якій  організаторів „ПросвІти „ побито,а  Павло  Жулинський мав  зломану руку  і десять ран  на голові.
           Треба припускати,що інші спроби заснувати  читальні „ Просвіти „ були  успішніші,бо  вже в грудні 1910 року  відбулися перші загальні збори філії  матірного товариства „ Просвіта” в домі  міщанина Семка  Лаврися,і  на цих зборах вибрано його першим  головою філії.
            У серпні 1929р. проводився великий фестиваль у с.Мельнич із участю хорових колективів  сіл Старе Село  і  Которино,музики були з Жидачева.У програмі фестивалю були різні ігри , розваги,а також працював  буфет. Дані  взято із с.Которино ,де збереглося оголошення про цей  фестиваль.
             Немає  докладних вісток, яка доля була  читальні філії в часі війни, але  тоді провідну роль в просвітницькому русі  відіграли  такі священники  як о.Северин, о.Борачок,о .Йосиф  Лозинський, о. Анолінарій Гриневецький, о.Юрій Бондар ,о.Григорій Музичка. Особливу велику роль відіграв о .Григорій  Музичка  при перебрані  влади в українські  руки 1918 році. Дуже величаво святкували в с. Мельнич і  Лютинці  свято злуки українських земель в день 22 січня 1919р. В той день  відправлено урочисту Службу Божу.
           По  війні  просвітянський рух  відживає і поширюється на всі села . До помочі  священикам приходять нові сили з рядів   інтелігенції.
            До с. Мельнич  приїздить динамічний  мгр.Роман Шекірник   . Він бере  участь в  українському житті і стає організатором філії „Просвіта”  по виїзді мгр. Шкірника стає абсольвент  гімназії . Василь Кунда, який народився 5 лютого 1913 р. в с. Мельнич Жидачівського повіту. До народної школи ходив у  с.Дубравці і Мельничі, а гімназійну освіту дістав у м. Стрию (1924- 1932р) . Через арештування  й засуд за  проти польську діяльність склав  не в  м.Стрию , а в  малій духовні семінарії в м. Рогатині 1934 р.Чотири роки працював як секретар і організатор „Просвіти „ на Журавенщині.
У радянські часи  бібліотека була заснована у 1948р. Бібліотекарем був при „Просвіті” Векляк Іван, а в 1950 році прийняв бібліотеку  Грогодза  Юрій.У 1952  р. на посаду прийшла  Томащук Н.І.,яка працювала до 1989 року.


               

 Млиниська
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-66
Рік заснування-1953


         Слово    „ читальня „ в  історії  нашого   села нерозривно  пов”язане  з процесом  зростання   культурного  рівня  селян  та зростанням їхньої  національної  свідомості.
З  1930 р. в селі  активізувалась діяльність „ Просвіта „ ,  яка  зіграла  вирішальну роль у піднесенні  національної  свідомості селян на початку  ХХ ст.  На  той час до „ Просвіти „ записалось майже усе село . Перші збори відразу визначили суму  вкладки , яку повинні сплачувати за рік члени „Просвіти”, та передплату за ці кошти газет  та  закупівлю книг до хати читальні.
         Хати читальні розміщувались у господарських будинках таких селян : Дяків Степана,Гутника  Михайла , Демика   Миколи . Книжковий фонд хати читальні  налічував  до  30 книг. Серед них була одна дуже  груба книга, яка називалася „ Українські  ревії  „.Це жартівливі пісні ,  гуморески , різні смішинки , або ж як тепер кажуть „ Сатира і гумор „.
Тобто, це був своєрідний репертуарний збірник ,який був дуже популярний .
          Великою увагою читачів користувалися книги  Т.Г. Шевченка ,особливо „ Кобзар”,збірки  віршів І.Я.Франка . З прозових творів любили читати повісті  А.Крушельницького,Р.Купчинського , А. Лотоцького ,А. Чайковського , М. Вовчок ,Ю. Опільський . Цікаво ,що на той час у  Млиниській  бібліотеці були твори  зарубіжних письменників . Діти дуже любили зачитуватися  перекладеними на  українську мову книжками  Марка  Твена.
          Одержувала читальня й  газети „ Сель – Роб „  та „ Народна справа „ .
            В хаті читальні проводились різні заходи  так як : фестини , святкові імпрези , читання, тощо. Працювали  гуртки : драматичний та хоровий. Керівниками драматичного гуртка  були  Скульський   Микола  Данилович і Опока  Данило  Степанович ,який  виготовляв  декорації , маски , парики  і  гримірування  .  Багато  вистав ставили  гуртівці села – це  „ Хмара „ в   5  діях ,  „ Ой не ходи Грицю „ , „ Циганка  Аза „ ,  „ Сватання на  Гончарівці „ ,  „ Безталанна „ ,  „ Украдене щастя „ .  Активною учасницею була  Колос  Ганна  Йосипівна , яка грала головні  жіночі ролі у виставах .
            Плідна  праця  читальні в с. Млиниська  впливала на позитивні зміни  сільського життя , найголовніше , що люди ставили  свідоміші , розуміли , хто вони і чиї діти . А завдяки  заходам на історичну тематику вони могли детальніше згадати і розповісти дітям  онукам  свою історію , минуле .
              Зацікавлення викликають вимоги читальні до  читачів щодо  їх поведінккки з  позиченими  книжками , так званий  „Бібліотечний  правильник .” Думаю ,  що він своєї правильності не втратив і в  наші
часи :
1.          Бібліотека є власністю читальні „ Просвіта „ в с. Млиниська  і є її  маєтком , заложеним  для  поширення  загальної освіти і знань її членів .
2.          Користування  бібліотекою є  безплатне і  доступне для всіх її членів .
3.          Завідує  бібліотекою бібліотекар , який відповідає за ведення її справ .
4.          За знищення і ушкодження  книжок і іншого майна  бібліотечного стягується з  провинника  вартість шкоди .
5.          Бібліотека відчинена в  кожну неділю і свято з 2-ої до 3-ої години  пополудню і в кожний   четвер від 7-ої до 8-ої  години вечора .
6.          Визичальник по прочитанню книжки має  звернути її  бібліотеці , а не  вільно йому передавати її комусь іншому .
7.          На  один раз  визичається  найбільше  дві  книжки .
8.          Книжки не можна  тримати довше , як 14 днів  і по впливі часу треба негайно звернути її  бібліотеці . Хто  хоче затримати на довший час , мусить це зробити в порозумінні  з бібліотекарем .
9.          До бібліотечного майна  належать також усі читальні часописи, за  які також  відповідає бібліотекар .
10.    Користуватися часописом мажна лише в читальні, позичати додому , як рівно  ж випросити їх з читальні ,заборонено .
11.    Хто стало і вперто порушає ці правила , буде позбавлений  користуватися з  бібліотеки .
...  Читальня в селі  Млиниська   відіграла велику роль у відродженні та поширенні  українських  звичаїв .
      До 1947 року бібліотека була при клубною ,а  з 1952 р. стала  сільською , і її бібліотекарем  була  Костів  Ганна  Іванівна ,яка працювала до осені 1957 р. З 1957 р. бібліотеку  прийняла  Олеськів Аделя Йосипівна . Вона  не тільки працювала з читачами
а й заохочувала їх  організувати різні  театральні дійства з дітьми нашого села . Довгий час  працювала на бібліотечній ниві  Юхман  Галина  Романівна ( до квітня 2006 року),
яка віддавала всі свої знання та  увагу читачам . З квітня   2006 року бібліотеку  очолює  Андрусишин  Оксана .

           
  Молодинче
Реєстраційний номер-449
Сигла ЖРЦБС –67
Рік заснування-1950.  

             6 червня 1897р. з ініціативи студента-юриста Зацерковного була заснована читальня “Просвіта”.До керівництва було обрано Льва Фіцаловича
Василя Легкого,Івана та Михайла Олійників, Данила Барана.
              Данило Баран  будучи військовим пенсіонером,заявив,що відпустить свою хату під читальню. В подарунок  молоді читальні львівська “Просвіта прислала 42 книги.В члени записалося 46 чоловік,з яких лише 16 вміли читати.Але сільська верхівка ставилась до читальні недоброзичливо і згодом її закрили.
              В 1913р с.Молодинче посилало до намісництва просьбу на одержання дозволу заснувати нову читальню.Тепер вже кількість її членів налічувала 69 чоловік.Працював гурток “Сільський господар”(16 членів),
“Братство тверезості” (при церкві,119 членів .вів о.Мар”ян – іван Захар”ясевич).
               У 1922р. в бібліотеці нараховувалось 111 книжок,а читачів було тільки 16.А проживало на той час за даними читальні 940 чол.
                 Намагався активізувати культурне життя в селі о.М.Дереш.
З лютого 1928р.він проводив 1,5місячний курс для 39 чоловік неграмотних
Читав антиалкогольні та антинікотинові лекції,мав бібліотеку для дітей.
                 З1929р.читальня щорічно вела  в літні місяці дитячий садок.
                 В1933р. в селі було розкидано листіви антидержавного змісту,а з школи знято державний герб Польщі і портрет її президента.Староство використало цей випадок для остаточної розправи з читальнею,і10 грудня 1933р.староста Ян Бернатович заборонив її діяльність.Школа в той час в селі була двохкласна,навчалося в ній 135 учнів.Населення було 770 чоловік.




                                             Відомості з історії бібліотеки  підготувала
                                                    Бібліотекар Труш Ірина Михайлівна.




Монастирець
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-68
Рік заснування-1951

Просвітницька робота села Монастирець  тісно  взаємопов»язана з роботою членів ОУН (організацією українських націоналістів ),Створення якої припадає на 1929 рік.
В цей час великого розмаху набуває просвітницька діяльність її членів,створюються перші паростки «Просвіти»-хати-читальні. Основними завданнями працівників хат – читалень стала боротьба з неписеменництвом ,малограмотністю жителів .
Активними членами ОУН в Монастирці стали  Кулик Іван , Брич Семен, Марищук Семен , Кривцун Федір , Шараневич Микола..
Виходець села Кулик Іван на  той час пішов навчатися  в Рільничу школу в с.Бережниця. Після закінчення, був направлений на роботу в  с. Стрілки Стрийського району. Працював на фільварку в поляка  Броніцького.
Вступивши в ОУН вів активну просвітницьку роботу , за що поляк розрахував його,і він повернувся в  рідне село Монастирець і створює місцеву ОУН. Пропагував  просвітницькі і деї на селі.
В хаті Василя Порціни ( де на сьогодні проживає Романів Меланія ,дівоче прізвище Порціна)- на той час бездітного селянина,була відкрита перша хата читальня. Просвітяни готували тематичні вечори,присвячені Т.Г.Шевченку , І.Я.Франку , вчили п»єси та ставили вистави по  творчості  Кропевницького ,Старицького , Карпенка –Карого,Котляревського,Шевченка.
Завідував читальнею Мазур Іван . В хату –читальню Іван Кулик приносив « ІсторіюУкраїни – РусІ «М.Грушевського, діставали заборонені купальськими окупантами газети і журнали « Дело «  і ін..,читали,обговорювали їх .
Готували фестини , які проходили на пасовищах, робили танцювальні площадки,де  в українських строях танцювали «краков»яка» , «поліспанець».
Активними читачами хати –читальні були Меланія Лаврись,Меланія Лаврись-Литвин, Марія Марчук, Меланія Ломиш, Ксенія Кулик ,Наталія Телька, Марія  Ломиш.
Напередодні  Другої світової війни хата –читальня була перенесена до заможного селянина  Василя Гавриляка, хоча  просвітян  переслідували польські окупанти ,але сільський вчитель  Микола Олексійович Шараневич , приклавши немало зусиль вивчив з односельчанами «Невальника «.
В «Наталці – Полтавці « Котляревського майстерно  роль Наталки  виконувала –Наталія Телька , найкраща  співачка села , яка дуже добре читала твори в читальні.
Ролі старої жінки ,матері  завжди припадали на  Шевчук Марію Іванівну.
П» єсу «Сватання на Гончарівці» аматори сцени Їхали ставити в с.Довга Івано-Франківської області,на конях бричкою. Роль Стецька  виконував – Яків Іванишин , роль Ульяни  - Марчук Марія
За активну роботу,кращу читачку читальні Марію Ломиш  було відправлено в м. Омськ  на тяжкі роботи.
17 вересня 1939 р. на територію Західних оластей  України прийшли більшовицькі окупанти, які  називали себе визволителями України. «Просвіта» ,хати – читальні були закриті , її лідери по- арештовані. 
В 1947 р .в хаті  виселеного до  Сибіру Лаврися Данила,новий Радянський уряд  створив сільську раду , бібліотеку ,а в 1948 р. ще й колгоспну контору.
Першим бібліотекарем була призначена Малик Віра  Пантелеймонівна. Замінила її випускниця  Монастирецької   сере дньої школи , яка  пізніше  закінчила  інститут культури в1954 р. Книш –Солтис Марія Миколаївна.
Фонд бібліотеки було перенесено в одну з кімнат на  першому поверсі  в клубі. З часом  приміщення на другому поверсі звільнилося приміщення і бібліотеку було перенесено. Працювало в бібліотеці двоє працівників  зав.філіалом  Солтис М.М. і бібліотекар  Наконечна Меланія до 1988 року.
У 1990 р. в  Монастирецьку бібліотеку було  переведено з бібліотеки с.Антонівка Шевчук Ганну Михайлівну,яка чесно і добросовісно відпрацювала і пішла на  заслужений відпочинок в 1999р.
В 2000році на посаду бібліотекаря на 0.25 ставки було призначено Лисевич Галину Степанівну , яка працює на цій посаді і до сьогоднішнього дня.
    

 Нове Село
Реєстраційний номер –457
Сигла ЖРЦБС –69
Рік заснування-1952



   Перша бібліотека в селі була створена ще до війни ,у 1938 році.Тоді створили так зване КУЛКО,а разом з ним і хату-читальню,якою завідував Медюх Іван Йосипович.Хата-читальня нараховувала десь 50 книжок,які здебільшого були польською та українською мовами.Коли почалася війна,читальню закрили і про долю тих книжок майже нічого невідомо.Коли у 1949 році в селі організували колгосп,знову відкрили клуб і почали думати і про бібліотеку.З ініціативи тодішнього голови,а також районного начальства при клубі створили бібліотеку.Це було в 1951 році.Завідувала нею Сех Софія Павлівна-перша в селі комсомолка..Через декілька років, після тяжкої хвороби, вона померла і на її місце прийшла Прийма Вероніка Йосипівна-то був 1954 рік. В 1956 році бібліотекою завідував Махлик Богдан Іванович,а в 1962 завідуючою стала випускниця самбірського культосвітнього училища Данилишин Людмила.Після неї працювала Яворська Анастасія Василівна,до 1973 року.





                                              Зі слів старожилів села –Ганни Іванівни         Яслик,СтасишинСофії Людвігівни ,Наваляної Теклі Іванівни записала бібліотекар с.Нове Село Циган Оксана Василівна.

Нові Стрілища
Реєстраційний номер-77
Сигла ЖРЦБС-6
Рік заснування-1949

             Бібліотека у смт.Нових Стрілищах була заснована у 1949 році.Це була Новострілищанська  районна бібліотека Дрогобицької області. На початку бібліотека була  і доросла і дитяча.В дорослій районній бібліотеці  завідуюча була  Грузінова,потім зав.бібліотекою була Мурашко Стефанія,і ще працювала  Чудненко Женя  Павлівна,Плющ Євгенія. В дитячій  бібліотеці працювала Драгомирецька Євгенія,Роїк  Галина Степанівна.У 1954 році  у дитячій бібліотеці  завідуюча була Носальська Ольга Олексіївна,бібліотекар Річіба Олександра,технічна працівниця Бурдун Марія Максимівна.Книжковий фонд у дитячій бібліотеці 32 тисячі  книжок,а у дорослій  36 тисяч книжок. Районна бібліотека була до  1959 року.Під час розформування району,книги передавали у навколишні села.З 1959 року була  вже Львівська область,Жидачівський район з 1963 року. У 1980 році з”єднали дорослу і дитячу бібліотеку  і працювали   два працівники :  Носальська Ольга ,Герич  Раїса.По книжки самі їздили ,писали фактури,а потім пересилали  поштою книжки,які вибирали.Носальська О.О. і Герич  Р.М. працювали до 1996 року





 Новосільці
Реєстаційний номер-450
Сигла ЖРЦБС-70
Рік заснування-1950

 
       В селі Новосільці була хата- читальня  з1930 року. Розміщувалася вона  у хаті Масича Івана Івановича. В 1932 році  силами жителів села був збудований  Народний дім «Просвіта» і книги з хати- читальні  були перенесені  у «Просвіту».Книги діставали по-різному.А вечорами  два рази на тиждень збиралися і вивчали  Історію України.По черзі приходили і відкривали «Просвіту.»Головними  «просвітянами» Були  Романович Володимир Іванович і Артим  Павло Іванович. Так було до 1944 року ,поки не прийшли  «визволителі». Книги зібрали і закопали в яму.»Визволителі всюди шукали бібліотеку і знайшли (з допомогою прислужників).Всі книги були спалені в центрі села.
      В 1946 році  москалі почали знову  завозити книги і організували нову бібліотеку,і першим бібліотекарем був  Вишняк  Володимир Михайлович(прислужник) (1947-1950)рр.
      1950-1951р – Кошівка Марія
       1951-1953р.- Гула Тереса Степанівна
      1954-1955р.-Кадюк Омелян Іванович
       1955-1966р.-Думич Ярослава Іванівна
       1966-1957р.-Гливяк Марія Володимирівна
        1957-1958р.-ГоменкоТамара Андріївна
        1958-1962р.-Шемердяк Неля Володимирівна
         1965-1969р-Мотульський Степан Федорович
        1969-2002р.-Труш Зеновія Пилипівна
         2002 року –Церковна Руслана Тарасівна





 Облазниця
Реєстраційний номер-456
Сигла ЖРЦБС –72
Рік заснування –1949
            В селі Облазниця,ще з 1937-1938рр.була хата читальня.Молодь збиралась по вечорах і читали та обговорювали різні книги і статті.
           З настанням радянської влади в селі відкрили бібліотеку в 1949р.
З1946 по1947рр .працювала Тарнанова К.,з1947 по 1950рр.працювала
Несен М.Г.,з 1950-1956рр.працювала Фоменко Н.С.,з1956по1960рр.працювала
Файф рук К.І.,з1960 по1963рр.працював Данилишин П.І.,з1963 по 1970рр.
працював Роїк Г.,з1970по 1989рр.працювала Колос М. Ці працівники працювали в старому приміщенні.
В 1977р.відкрили новий будинок культури.У в 1977р. бібліотеку перенесли в нове приміщення І по сьогоднішнй день бібліотека  знаходиться в цьому приміщенні. На даний час в бібліотеці працює Проць Олександра Іванівна.
                    


Орішківці.
 Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-73
Рік заснування-1954

.
Фактично майже ніде не згадується про утворення  читальні «Просвіти « в с.Орішківцях. Проте із спогадів  жителів відомо . що в селі 1936 р. було засновано читальню .Основними засновниками стали жителі Бертешова В.Лаба  та В. Комаринський.Архівні джерела теж вказують на те,що в 1936 -1939рр. в селі існувала читальня «Просвіти « В.Лаба в той час  був активним організатором  просвітнього життя на теренах  Ходорівщини.
Завдяки їхнім старанням  в жителя села Вирсти А. було взято  в оренду дім , за який внесли відповідну суму коштів. Головою та секретарем став  Коцінський М.  Патріотична хвиля «Просвіти « набула  масового розмаху. Відбулося створення  спортивного товариства «Січ « , до якого ринула    майже вся молодь  . Керівником товариства був Вирста П .,1911р. народження
Щодо товариства « січ»,то із спогадів  орішківчан  випливають розбіжності .Одні   твердять,що в селі було створено товариство «Сокіл  інші « Січ «. Пояснити ситуацію важко, оскільки серед архівних джерел інформації стосовно створеного товариства в селі знайти не вдалося.
Просвітяни ставили вистави ,готували літературні вечори,концерти , проводили сяткові фестони.У фестинах приймало участь майже все населення села .День фестин був днем великого свята.
В селі був організований хор, яким керував Ошуст Григорій з  села Кнісело. Керівником хору також був співак з Городища.Одного разу учасники хору ходили виступати в Городище.
У вересні 1939 року західноукраїнські землі окупували радянські війська .Одним з перших її   кроків стало закриття  «Просвіти».Видані нею книжки  знищили майно націоналізували. Тих хто намагався зберегти пам»ять про  товариство переслідували. Однак  ідеї «Просвіти « не зміг вбити  навіть комуністичний режим. Пережиіши війну ,репресії вони з пробудженням національного життя в Галичині знову знайшли підтримку серед свідомих українців .Продовжувачем  справи «Просвіти « в наші дні є товариство української мови «Просвіта « ім..Т.Шевченка,заснована 1988 році. На основі    матеріальної бази читалень були створені радянські культурні осередки на селі  - клуби.
Читальня «Просвіти « існувала лише три роки (1936-1939рр.).В 1940  році був відкритий перший клуб. Першим  завклубом став  Мелех  Степан. Працював один рік  .  В 1941 році  його забрали радянські війська на війну. В 1942 році  було спалено клуб через те ,що в ньому  Герсик Ольга переховувала  Коцінського Михайла.
1059 році за кошти колгоспу було збудовано новий клуб.
В селі є бібліотека . Бібліотекарем  працює  Телішевська Леся В»ячеславівна з 1998 року. Так як для бібліотеки немає окремого приміщення,  то вона знаходиться в  Народному домі.       


Отиневичі                                                                                         
Реєстраційний номер-458
Сигла ЖРЦБС –74
Рік заснування-1949

              В 1890 році в селі Отиневичах виникла  читальня.Про її діяльність відомо.що бібрське староство в 1893р.вимагало від неї для цензур  текст п”еси І.Франка “ Украдене щастя”,яку аматорський гурток мав намір поставити на сільській сцені.Читальня не  розвинула діяльності і занепала.
               В берзні 1894р.з ініціативи селянина Ілька Пука  та з допомогою сільської  інтелігенції було зібрано підписи  під заявою до намісництва про надання дозволу на заснування в селі  читальні,а 15 травня  відбулось її урочисте відкриття. Головою був обраний О.Іван Дубинський,заступником-вчитель  Іван Школило,секретарем-Іван Походжай, бібліотекарем- Ілько Лук.
Читальня знаходилась в хаті  Миколи Головачка.Членами читальні було 30 чоловік.
            28 вересня 1903 р.відбулось третє відкриття читальні в Отиневичах.
Зі  Львова  отримали в подарунок 80 книг на  заснування бібліотеки.Без допомоги інтелігенції селянам  було важко проводити освітню роботу в селі.
В 1909р.бібліотека- читальня нарахувала 100книг.
            У 1926 році з ініціативи Стефанії,дружини о.Омеляна, в Отиневичах була відновлена робота  Просвіти.Пані  їмость стала її довголітньою головою.До читальні записалось 130 осіб.Бібліотека започаткована була з 27 книг .Аматорський гурток з 20 осіб (керівник Данило Мода) протягом року поставив чотири вистави.До села приходило тоді 7 назв газет.Читальня мала власну домівку,збудовану,очевидно,ще до 1-ї світової війни.В 1928 р.в читальні вже  була окрема жіноча секція,гурток самоосвіти молоді.У літні місяці в приміщенні  читальні проводили дитячий садок.Восени 1930р.була арештована Стефанія Крвавиг.Читальня мала 235книг.Проводились голосні читання літератури на історичну тематику.
У 1938р.просвітницька бібліотека мала 431 книгу.




 Піддністряни
Реєстраційний  номер - 461
Сигла  ЖЦРБС    -75    
Рік заснування   -1953  

9 вересня 1896 року місцевий парох о.Іван Боднар,вчитель Іван Казановський,війт Федь ..Гупало ,дяк Григорій Гірський,жителі села Григорій Голяк,Іван Пшик,Михайло Пшик,Федір Елечко,Павло Воловець та Степан Король написали заяву до намісництва про своє бажання заснувати читальню „Просвіти” в селі.Головне правління „Просвіти”,що у Львові,вислало молодій читальні в дар 72 книги.Це було 29 листопада. 6 грудня відбулися перші збори,на які прийшло всього 18 чоловік.А вже 28 лютого 1897 року читальня підготувала вечорниці в честь роковин Т.Г.Шевченка.Наприкінці 1897 року читальня мала 27 членів,а через рік-43.В 1899 році читальня передплачувала 3 газети.Очолював читальню дяк Григорій Гірський,бо о.І.Боднар переїхав на іншу парафію.
       В 1900р. читальня спільно з громадою села ухвалила будувати свій будинок.200 крон для цієї справи подарував  місцевий поміщик Язвінський.У 1911 діяльність „П.росвіти” дещо послабла.Відновила свою роботу тільки  16 серпня 1925р.,коли відбулися перші післявоєнні збори.Головою був обраний Іван Барнась,а писарем-Кость Прокоп”як.Записалось до неї 58 осіб.Але не було єдності в керівництві.Люди не хотіли давати членських внесків-не було за що купувати книги для бібліотеки.Тоді Роман(Рафаїл) Хомин та Іван Барнась подарували читальні 68 своїх книг,але ситуація ускладнилася тим,що бібліотекар Микола Гупало у 1926 р.виїхав до Аргентини.Читальнею не було кому займатися. Але культурне життя села не припинялося.Шкодила роботі читальні польська влада.Так, восени 1930, каральний загін польської влади знищив у читальні обладнання,книжкиортрети  І.Франка та Т.Шевченка.В активіста  читальні Дмитра Олійника(батька Р.Рахманного-Олійника),поліція розрила долівку,шукаючи за підпільною літературою ОУН та зброю.Був поранений багнетом у голову його найстарший син Григорій.У 1930р. читальня для роботи мусила наймати приміщення,за яке платила15 злотих в рік.У 1934 р.читальня мала 250 книг і 35 читачів.Всередині 1930 року робота „Просвіти”пожвавилася,бо до неї записалися  два енергійні студенти-Роман Олійник (Рахманний) та Іван Федорович Пшик.Вони зуміли організувати юнацтво села у трьох гуртках :щотижневе читання  газет та журналів,танцювальному та драматичному гуртках.
         З 1933р.читальнею завідує Микола Федорович Пшик,далі о.Тарнавський,а з 1937р.-знову М.Ф.Пшик.
         Влітку 1939р. польська влада заборонила діяльність українського товариства.Іван Пшик був мобілізований до Червоної Армії .Роман Олійник з братом Степаном,який ще тепер живе в Америці,в м.Вашінгтоні-полковник армії США,а Роман помер 24 червня 2002р.В 1944р. хата-читальня розміщувалася в будинку постерунку,керував нею М.Ф.Пшик.А вже в 1953р.була організована бібліотека.Завідував нею Сомик Григорій Петрович.Він був хорошим організатором культ-освітньої роботи в селі.В бібліотеці нараховувалося 459книг.З січня по вересень 1954р.очолював бібліотеку Носов Микола Іванович,уповноважений з Житомирської області Коростинського району.Книжковий фонд нараховував 538 книг.
           З вересня 1954 р.до грудня 1955р.працюе в бібліотеці Чайківський Мирослав Володимирович,педагог за професією/укр..філолог/.Сам він з Самбірщини.Мирослав Володимирович працював в селі  вчителем,але більшовицька влада  звинуватила   його в приналежності до УПА  і зняла з посади педагога.За нього бібліотека розміщувалася в хаті Балацького Олекси,а пізніше перенесена а приміщення народного дому.
             З грудня 28.1955р.до 18.10.1956р.завідує бібліотекою Ліда Супруненко,з Полтавської області Гадяцького району.
              З 10.11.1856р.до 31.12.1962р.працюе Роман Андрійович Верес.Книжковий фонд становив тоді 5438 примірників.
              Як Сомик Григорій так і Носов М.І. та Верес Р.А. не мали спеціальної освіти.Сомик і Носок-семирічну,а Верес- середню загальну .Ліда Супруненко-середню спеціальну.
               З січня 1963 року і по даний час в бібліотеці працює Мельник Антоніна Миколаївна,освіта вища,родом з Мостиського району Львівської області с.Радохівці.У вересні 2003 р.Володимир Погрибенник-доктор філологічних наук,професор,завідувач кафедри української літератури національного педагогічного університету Ім..М.Драгоманова,автор близько 250 праць,подарував бібліотеці книгу „Слово-зброя”: література у творчому набутку Романа Олійника-Рахманного.
               Брат Олійника Р.Д.Степан також подарував дві книги:Публіцист мислі і серця:На пошану 80-річчя Романа Олійника-Рахманного і друга:”Роздуми проУкраїну.У першу книгу увійшли праці відомих науковців в Україні та діаспорі,а друга  самого автора Романа Олійника-Рахманного.Новозбудована школа буде носити ім.”я  братів Олійників.
                У 80-90 роках побували в сільській бібліотеці львівські письменникм:М.Людкевич,А.Пастушенко,М.Барандій.Проводилося велике свято української книжки,свято української мови,свято пісні „Лине пісня над селом”,літературні вечорниці та ін


             



  Подорожне
Реєстраційний номер-439
Сигла ЖРЦБС-77
Рік заснування-1949
  
         Просвіта на цій території  виникла в 1868 р. Видатною людиною був священник  Кордасевич.  По  записах першої  інвентарної книги бібліотека створена 1949 році.Спочатку бібліотека була приклубна.
          В 1967 році  збудували теперішній будинок „ Просвіти „ з приміщенням для бібліотеки.Її площа  становить  124 кв.м. з  великим читальним залом.
           Більш як  40 років (з 1959 р.) тут працювала  бібліотекаркою  Лико Ганна Миколаївна.
            
             В 1966 роуі збудували сірчаний кар’єр і  відтоді село почало  занепадати.Почалося  виселення людей в Журавно,Жидачів,Володимирці. Щораз менше стае в бібліотеці читачів.



 Покрівці
Реєстраційний номер-475
Сигла ЖРЦБС-78
Рік заснування-1946
   
      В старенькому приміщенні ,де були розміщенні канцелярія і магазин в  1942-1944р.була створена „Просвіта”. „Просвітою „ керував  Кондеревич  Степан  Васильович.До неї входили  декілька  господарів села.На своїх засіданнях вирішували різні нагальні потреби.При „Просвіті” працювали  драматичний,хоровий та спортивний гуртки,в яких приймали  участь  молодь і середнє покоління.Це такі, як Сидор  Михайло,Балабан Іван,Кашока Ганна,Канюка Параскевія,Гнатів Розалія,Климович Василь,Кондиревич Софія та інш. Ставили п”єси „Безталанна”, «Дай серцю волю заведе в неволю”,”Циганка Аза”,”Лимерівна „ і інш.Їхньою сценою служили  стодола  Гностіва Василя ,лісникова хата,приміщення старої школи.
       В 1944 р.”Просвіту” перенесли до хати  Климовича Петра . І стали називати хата-читальня,господаря із сім”єю  вивезено в Сибір.Хатою-читальнею  керувала Марченко Антоніна Миколаївна із східної України,пізніше хату-читальню перенесли в будинок Стриганина Степана,якого тоже із сім”єю було вивезено в Сибір .Тут уже нараховувалось біля  230 примірників книг,журналів і газет.
       В цей час до 1952 року  працювала  Кондеревич Софія  Миколаївна.Хату-читальню перейменували на  приклубну колгоспну  бібліотеку.Книжки вже почали одержувати поштою із Жидачева. В 1953 році  почала працювати  Хомин Надія Іванівна до 1961 р. В 1961 р.до 1963 р.працювала Дудка Марія із Монастирця.В 1963 р. Байтало Ірина  з Лівчиць,а  з серпня 1964року в сільській бібліотеці працює –Костів Марія Федорівна.
                     

ПрибІлля
Реєстраційний номер-443
Сигла ЖРЦБС-79
Рік заснування-1952

      Культурний розвиток селян проходив дуже повільно.Ні австрійська, ні польська влада  не сприяла  цьому.
      В 1901 р.в с.Ятв”яги було засновано товариство читальні,яке налічувало 26 чоловік.Першим головою читальні  в 1901р.був обраний Лободинський  Михайло.В 1909р.в   обрано  Турчин Гриця,а першим бібліотекарем села став Клим Сова.
     Перша світова війна притупила діяльність читальні нашого села.Аж в 1922р.товариство читальні на своїх зборах обрало головою читальні Лободинського Дмитра.Бібліотекарем став Сова Клим.До бібліотеки було  закуплено книгу Возняка Михайла”Старе Українське письменство”.До речі ,ця книга зберігається у нашій бібліотеці  по сьогоднішній день.
      В 1927р.головою читальні обраний Іван Шп”єлик,бібліотекарем Ілько Слінавець.В 1928р.головою читальні був обраний –Павлів Петро.Бібліотекарем став Гурман Михайло,з1929 по 1930р.голова читальні- Іван Шп”єлик,бібліотекар –Сліванець Ілько.
       В 1931 р.головою читальні „Просвіта” обраний –Левицький Павло,бІбліотекарем –Вирста Микола.
         В 1933р.-головою читальні товариства „Просвіта”-Левицький Павло,бібліотекарем –Шп”єлик Михайло.
           В 1936р.голова Вовк Михайло,бібліотекарем обрано –Бурбела Михайло,який працював на цій посаді до 20 липня 1944р.
            В 1938р.в бібліотеці налічувалося 42 книги.При читальні працював  драматичний гурток,та гурток „Самоосвіта”.Для  селян влаштувалися вечори,вистави,фестини.Спочатку читальня була в найманій хаті.А згодом силами громади  закуплено євр.корчму,яку реставровано,добудовано і будинок став читальнею(сцена,балконі кімната для бібліотеки).Тому,що будувати читальню поляки недозволяли.
         Значну культурну роль по вихованню дітей в селі відігравала українська початкова школа.Один учитель, учнів поза 30.
   В 1952р. в селі Прибілля була відкрита семирічна школа.Великий вплив на виховання громадян села ,культуру людей мала церква.
    В 1930-1938рр.в с.Ятв”яги за кошти громади села була  побудована нова мурована ,простора церква.
     Після другої світової війни завідуючим хати- читальні став Скрут Андрій житель смт.Нові Стрілища.
       В 1952 році в с.Прибілля відкрито державну бібліотеку.Першим наставником  бібліотеки став Гурман Б.М.,який налагодив облік книг,зробив печатку бібліотеки.Всього книг було 900 примірників.
      20 липня 1952р.в бібліотеку прийшов працювати Павлів  Андрій
Миколайович.В серпні 1955р.клуб с.Прибілля прийняв  МелимукМ.І.
Робота культосвітніх установ с.Прибілля була значно пожвавлена.В клубі і бібліотеці проводилися вечори молоді,тематичні і літературні вечори.Особливою популярністю користувався драматичний гурток.
      В 1958р. в клубі і бібліотеці села Прибілля було проведено показовий семінар всіх  культпрацівників бувшого Новострілищанського району.В 1962р. у зв”язку з скороченням культпрацівників в с.Прибілля залишився один  працівник -зав.бібліотекою Павлів Андрій Миколайович.
       В 1964-1965рр.колгосп побудував нове приміщення  для клубу і бібліотеки.Бібліотека одержала три кімнати,де розмістила читальний зал,дитячу кімнату і книгосховище.Обсяг роботи бібліотечного працівника значно збільшився.Робота покращилася.Рада Львівського обласного управління культури від 11 серпня 1970р. бібліотеці с.Прибілля присвоїла звання культосвітньої установи відміної роботи.
      В кінці 1980р. опалення бібліотечного приміщення припинилося .Грошей на електроенергію,опалення не виділялося.
       В1990р.скоротили бюджет на оплату заробітної плати культпрацівникам.Приходилося працювати  за 24грн. в місяць.Робота послаблена .
       В минулому році я був присутній на семінарі в с.Бортники.Я був просто вражений ,наскільки ми відстали у бібліотечні роботі.Будинок
знищений,підлягає капітальному ремонту.Всі  книжкові виставки ,роздільники книг потрібно поновити,самому не під силу це зробити.

 


                Протеси                                                                                 
     Реєсраційний номер -453
     Сигла  ЖРЦБС -
     Рік заснування –1951            

“Просвіта “ в селі Протеси була створена в 1898році.Активну участь у роботі “Просвіти” брав священик Березовський .З 1928 по 1934 рік в селі народним способом було збудовано новий будинок для “Просвіти”.Тут знаходилась кооператива “Згода”,читальня,молочарня “Сільський господар” і, недовго ,товариство “Сокіл “.При читальні  був створений аматорський гурток ,який ставив вистави в селі Протеси і в сусідніх селах .Активну участь  у  роботі  “Просвіти “ брали  Василь Федоляк і Василь  Грибик .В читальні в книжкових шафах  знаходились книжки . Ввечері ,після роботи до народного дому  сходилась молодь. Вони  читали книги ,брали участь в аматорському  драмгуртку.В 1939році на Західну Україну прийшли більшовики .Не оминули вони і нашого села .Вони приїхали і завітали до Народного дому .Всю літературу ,що була в домі “Просвіти” погрузили на 2 вози і повезли геть. В селі , біля  “ Гнилуші” ,ці книги більшовики спалили.  А в читальню було завезено більшовицьку літературу .По відході більшовиків у “Просвіті” села Протеси активно працювали Атанас Федоляк та Гнат Балита.27 серпня 1944року село Протеси було спалено німцями .Згоріло 2/3 села ,це 120 хат .Тоді згорів дім “Просвіти”. Після війни “Просвіта ”знаходилась в приміщенні школи ,де зараз знаходиться шкільна майстерня .Тут ввечері молодь збиралась на танці  , в аматорському гуртку розучувались  п’єси ..В окремому кутку на полицях були розставлені книги .В 1951 старе приміщення школи було віддане під будинок “Просвіти” .Першим зав. клубом в селі був Камінський Василь Антонович ,а завідуючою бібліотекою стала Ломиш Меланія Василівна .Пізніше в клубі працювали :Мартинів Ганна Василівна ,Бабій Ярослав Васильович ,Балита Дмитро Ярославович ,Дмитришин   Марія Петрівна ,Дмитришин  Йосиф Васильович ,Безрука Ганна Миколаївна ,Чернецька  Ярослава Михайлівна.
 Після Ломиш М.В. зав. бібліотекою  стала Мартинів Ганна  Василівна .Після неї довгий час на цій посаді працювала Корчинська Юлія Федорівна ,після неї –Безрука Ганна Миколаївна .З 1973 року на посаду завідуючої бібліотекою було призначено  Гринцак Любу  Ярославівну. В цей час в бібліотеці нараховувалось 7 тис.прим.книг.В сільському клубі активно діяв драматичний гурток ,який радував односельчан і жителів інших сіл своїми виставами .Активними учасниками художньої самодіяльності були :Бабій Богдан Васильович ,Безрука Ганна Миколаївна , Балита   Зеновій Данилович,Лопух Ігор   Андрійович ,Гринцак Люба Ярославівна ,Федів Галина Романівна ,Лопух Павліна Василівна .Чернецька Ярослава Михайлівна ,Бабій Павліна Гнатівна , Порціни Василь Володимирович та Надія Василівна .В 1990 р .   активно проводилась робота по святкуванню Дня Незалежності України .В 1996 році жителі села Протеси святкували 530 річницю з дня заснування села Протеси На цьому святі був присутній голова Жидачівської районної ради  С.Ревуцький.      
              З  1995року завідуючою бібліотекою працює Гринцак Марія Михайлівна . сільська бібліотека знаходиться в приміщенні школи .Книжковий фонд  зменшується , мало поповнюється художньою літературою .
             

              Відомості з історії  бібліотеки с .Протеси підготувала Гринцак Марія Михайлівна .

   Пчани
  Реєстраційний номер-435
  Сигла ЖРЦБС –81
   Рік заснування-1953
             Перша сільська бібліотека у Пчанах була відкрита у 1953р.-завідуючою була  Ярослава Григорівна Юрків.В 1955році на посаду бібліотекаря прийшла Розалія  Василівна Романів.
              З 27.11.1957р. до 9.02.1959р. бібліотекарем працювала Марія Іванівна Кузишин.В 1959 р.прийшла нова бібліотекарка- Ярослава Василівна Решетар.В цей же час бібліотека носила звання бібліотеки відмінної роботи.З 1966р. по 1984 р.на посаді зав.бібліотекою працювала Ніна Миколаївна Николин.
                  У 1975р.на тому самому місці побудоване нове приміщення бібліотеки.З 1984 року по 1990рік бібліотекарем працювала Галина Йосипівнв  Мільовська.З 1990 року по 1991 рокі  бібліотекарем працювала
Ольга  Євстахівна Богів.З 1991р.1993р.на посаді бібліотекаря працювала
Людмила Степанівна Олешкевич.З 1993 р.по 1998р.працювала Ірина  Степанівна Микитчак.
                   З 1998 року і по даний час бібліотекарем працює Галина Йосипівна Чопик.

П”ятничани
Реєстраційний номер-473
Сигла ЖРЦБС-82
Рік заснування-1955
     
     
      Новостворений уряд  Польської держави залишив австрійський розподіл Галицьких земель і село П”ятничани  залишилось у Бібрецькому повіті  Львівського воєводства і  урядував у ньму сільський війт з радниками.Село ділилося на частини, де жили  українці,поляки,жиди і німці.Німці мали свій будинок, у якому навчалися їхні діти,нинішній будинок „Просвіти”.При приході  до влади Польської держави ,німецькі сімї почали виїжджали на Батьківщину ,будинок залишився вільним.
     В селі іде національне відродження.Тут створюються гуртки,товариства,
читальня.
     У 1928 році від громади села П”ятничани  до товариства „Просвіта” у Львові
поступила заява на дозвіл заснування читальні „Просвіта” у П”ятничанах
повіту Бібрецького.Дуже довго не давали дозволу на відкриття читальні.Відкриття відбулося аж через сім років –у 1929 році. У протоколах зборів зафіксовано слідуючі рішення.Головою читальні „Просвіта” назначено Івана Гуменчука, бібліотекар –Василь Телішевський.Вписалося 55 членів,з них 30 –господарів.А через рік п”ятничанська читальня „Просвіта” давала звіт:
       Кількість книг у  П”ятничанській читальні -49
       Кількість господарів у селі -76.
Продовжується робота по національному відродженню,підвищенню освіти,організуванню здорового способу життя.Крім читальні „Просвіти”у П”ятничанах діяли ще товариства: „Відродження,” члени якого обходилися без тютюну і алкоголю,працювали  гуртки :хоровий,церковний,драматичний і танцювальний при школі.
      В селі проводилися тематичні свята,що проводились на високому патріотичному рівні.А були вони дуже потрібні та актуальні,на фоні національної політики,нової влади,яка не хотіла  визнавати права українців на автономію.Насильно вводилася у школі польська мова навчання.
 



  Рогізно
Реєстраційний номер-408
Сигла ЖРЦБС-84
Рік заснування-1948
      
 

           В 1948 році було засновано при клубну бібліотеку в селі Рогізо.Знаходилася бібліотека в приміщені  клубу .Книги були у шафах,які  знаходилися у клубі.Коли  книг було більше, тоді їх розміщували в будках коло сцени.
            Першим піся воєним бібліотекарем була  Тимчишин Галина,яка була переселена з Дубромильського району с.Військо до  с.Рогізно.Тимчишин Галина була бібліотекарем з 1948 по 1951р.
             1952-1954 рік бібліотекарем був  уродженець села Рогізно Швед Мирон Євстахович.Він мав середню освіту,а потім закінчив заочно Самбірський технікум.
              1952-1955рік  бібліотекар Швед Марія Василівна уродженка села Рогізно.Пані Марія мала педагогічну  освіту ,але працювала в бібліотеці.
              1957 по серпень1958 рік бібліотекарем був Пушкарков.Який мав юридичну освіту,але по хворобі працювати юристом не міг і працював в бібліотеці села Рогізно.
              З вересня 1958 по січень 1985р.бібліотекарем працював Лизак Василь Григорович.Друге приміщення бібліотеки знаходилось в кімнаті колгоспної кантори.Бібліотека в цьому приміщені була до 1957 року.Третє приміщення сільської бібліотеки-це колишнє приміщення сільської ради,а в 1971 році відділ культури орендував приміщення магазину.І великими  зусиллями  бібліотекаря Лизака Василя Григоровича було зроблено капітальний ремонт.І в цьому приміщенні стала знаходитися бібліотека.
              
- 29 жовтня 1960рік –присвоєно звання бібліотека відмінної роботи.
-1967рік –нагороджено сільську бібліотеку дипломом  3-го ступеня за активну участь в Всесоюзному огляді бібліотек до 50-річчя Великої  жовтневої соціалістичної революції.
                        1967 рік –нагороджено похвальною грамотою Лизака Василя Григоровича(нагородив Міністр культури з Москви Фурцева).
   1985 – 1986 бібліотекар  - Мацик Мирослава
    1987 -1989  бібліотекар –Сорока Марія
    1989 -1991 бібліотекар –Швед Надія
    1991 –бібліотекар –Яцикевич Оксана.



Руда
Реєстраційний номер –464
Сигла ЖРЦБС –85
Рік заснування - 1950
         

           Бібліотека с.Руда була приблизно заснована  в 50 році.
В  1950 р. працював зав.бібліотекою Микитин Володимир Васильович,житель с.Ганівці який передав  бібліотеку своєму брату
Микитчин  Федору Васильовичу,а сам пішов працювати в Жидачівський
райком  на посаду  зав.відділом  культури.
            З 1956р.по 1958р. зав. бібліотекою працювала Вербова Іванна
Степанівна.
             З 1958 р.бібліотеку прийняла  Грима Галина Ільківна ,яка працювала
в бібліотеці    до пенсійного віку , до 1991року.Бібліотека була розташована
в приміщенні  сільської ради,а в 1979 році була перенесена в новозбудований народний  дім.
             З 1991 року  зав.бібліотекою працює Вайда  Галина Ярославівна.

                                                                                                                                             

     Рудківці
 
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-86
Рік заснування-1954


       Для освіти народу  головним чином на селі, багато зробило товариство „Просвіта „.Воно друкувало невеликі книжечки з  історії, вірші ,оповідання, повісті , підручники , а також  поради з ведення  господарства  тощо . „ Просвіта „ засновувала по селах читальні , де кожен  міг  ознайомитися з  українськими  газетами , купити  потрібні  книжки влаштувати  концерти , вистави.
        З 1 серпня 1897 р. в селі  Рудківцях  за  ініціативою  священика  Волинського  була відкрита  хата – читальня . Містилася вона в хаті  Івана Андрійка . Там сходилися жителі села, читали  книжки , газети . Грамотних в селі було мало .Після  цього , за  деякий час, побудовано в селі цегляний будинок , в  якім поміщалася читальня „ Просвіти” , крамниця  молочарня . Хто  будував  і невідомо чи пан , чи громада . Цегла і черепиця виготовлені в панській цегельні в  селі  Піддністряни .   .
         В читальні  „ Просвіта „ відбувалися збори громади, ставилися п”єси. Драматичним гуртком  були поставлені  п”єси : „ Ой не ходи ,Грицю ,та  й  на вечорниці „,  „Мати – наймичка „  як  і  приходило ставити декілька  разів . На ці  п”єси  приїжджали  з інших сіл. Першим керівником в читальні „ Просвіта „ був  Пашко  Іван  -  він працював  безплатно . Він був  талановитим організатором .
         У 1909 році  громада   збудувала для  читальні власний дім . Вартість його становила 12 тисяч крон . Звіт читальні за 1910 рік свідчить про те , що серед 62 її  членів було 12  неписьменних .  Бібліотека  складалася  із 130 книг , але  читачів протягом року було тільки 22.  До читальні приходило  5 часописів . Нажаль немає інформації про дальший  розвиток цієї ситуації ,але в звіті читальні за  1913 рік  зазначено , що  сільська  бібліотека  знаходиться в упадку .
          На даний час в бібліотеці  „ Просвіта „ с. Рудківцях  є  понад  2 тисячі  книг , її відвідує  малеча , дорослі і старші люди .  Сюди приходять люди, щоб  почитати
„ Новий  час „  ,  „ Дім сад  город „  і  художню  літературу .

 Сидорівка
Реєстраційний номер-465
Сигла ЖРЦБС-88
Рік заснування-1950
     .
      За даними інвентарної книги видно ,що бібліотека була створена в 1950 р.На протязі трьох років до бібліотеки надійшло 3 700 книг і брошур по різних галузях знання.Велике місце займала художня література.Книги були написані українською і російською мовами.
        В с.Сидорівка під керівництвом голови к-пу  Штипда Л.В.було побудовано декілька нових будинків:дитячий садок,крамниця,адмін. будинок,а також заклад культури. Зал клубу розрахований на 150 місць ,площа бібліотеки 40кв.м.
        За виділені кошти зав.бібліотекоюМельник М.М.замовила у Львівській майстерні  бібліотечне обладнання для бібліотеки.
       В травні 1971 року біля  клубу відбулися урочисті збори, присвячені відкриттю закладу культури.Вручено  завідуючій бібліотекою символічний  ключ,який дотепер зберігається.Бібліотека розташована на центральній  садибі.Нею користувалися не тільки користувачі с.Сидорівки.Бібліотекою користувалися читачі   сіл Крехова,Сулятич,Подорожне .Одного року колгосп перевів гроші в книжковий магазин м.Жидачева,  було закуплено 500 примірників книг,які  необхідні спеціалістам с/г ,а також художню літературу.
     Нові надходження книг оброблялися ,на кожній книзі ставився штамп на якому вказується приналежність книги даної бібліотеки є інвентарні номери,шифри книги,стори повернення.Записувались книги в інвентарну книгу,книгу сумарного обліку бібліотечного фонду.Книжковий фонд очищався від застарілої ,зношеної,дублетної,не профільної літератури.
             Зав бібліотекою з великою відповідальністю ставилася до своєї роботи і було присвоєно звання „Бібліотека відмінної роботи”.
        З проголошенням незалежності України з наступною кризою усього суспільного-економічного життя держави бібліотечна справа,як і  вся українська культура,зазнала особливо важких випробувань.Через брак коштів зменшувалося надходження літератури,знижувалася зарплата..Скоротилося надходження періодичних видань.Незвертаючи на труднощ,і бібліотека працювала добре.До бібліотеки приємно зайти: чисто,оформлені книжкові виставки,проводяться масові заходи.
   Тепер, як і в минулі роки, книга знаходить шлях до читача,вчить добра і мудрості,вчить бути,гідним громадянином України.


 Старе Село
Реєстраційний номер-454
Сигла  ЖРЦБС –90
Рік заснування  1923
     
                       В 1923 р. в с.Старе Село  Костельний Василь організував читальню Просвіта,для чого віддав половину своєї хати і став її головою.Через рік
читальню перевели до іншої хати,а там організували кооперативну молочарню.Того ж року було організовано спортивне товариство
“Сокіл”,що діяло при читальні.
           Керівниками даного товариства стали активісти  Литвин Пелагія та
М.Колос.
            Був створений просвітянський хор, яким керував п.Цукерник.В селі
Активізувалась  культурна робота серед молоді.За перший концерт було
споруджено хрест,що стоїть біля школи  “На хвалу Божу”,що офірувала  молодь села.
        В 1925 р.в селі було організовано гурток “Сільський господар”.Головою
Було обрано Ф.Колоса хати-читальні,а головою “Сільського господаря”-Костельного Василя.Федір Колос був незміний голова ПросвІти.Він
вніс великий вклад в розвиток культури села.При його допомозі в селі був
організований прекрасний церковний хор,а також просвітянський.Ним
керував син священника  М.Герасимович.Хор користувався великою популярністю.
           При читальні діяв гурток самоосвіти,яким керував Литвин Василь,
а потім  Й. Костельний.При “Сільському господарі”працював гурток
“Хліборобська молодь”,організатором якого був  О.Салій,який був
репресований у1940р.Ним  було організовано в селі юнацтво ОУН,
де він був  перший   станичний  юнацтва. 



 Сугрів
Реєстраційний  номер-414
Сигла ЖРЦБС –92
Рік заснування  1953
             Будинок “Просвіти” в с.Сугрів було побудовано 1939р.Будинок
“Просвіти”було збудовано за кошти жителів.Гроші збиралися з концертів,люди їздили з концертами по інших селах і збирали кошти на будинок,багато людей брало участь в його будівництві.Будинок “Просвіти “збудований на 2 поверхи ,в півпідвальному приміщенні знаходилась бібліотека, вона розташована була вдвох кімнатах .Спочатку   бібліотека складалася з декілька десятків книг ,які зібрала сама громада .Пізніше ,коли були засновані колгоспи ,почали засновувати  бібліотеки ,в селі  почала  діяти офіційно бібліотека державної форми .
          До 1980р. бібліотека працювала в будинку “Просвіта ”на першому поверсі і.пізніше її було переведено в друге приміщення старої школи.
Вона  займала 2 великі кімнати.В1990-х роках школу було зруйновано і бібліотеку було перенесено.В  будинок”Просвіти”який було збудовано в
1980р.Тепер бібліотека займає одну кімнату з північної стороннириміщення,
в якому вона розташована, є сирим і темним,книги покриваються сирістю і
пліснявою. .Але саме,головне,було є і буде, що будинок “Просвіти”  було збудовано на кошти села і засновано з ним бібліотеку. На скільки була велика і сильна громада в Сугрові!
       

 Сулятичі
Реєстраційний номер-466
Сигла ЖРЦБС-93
Рік  заснування-1948
        
         У 1948 році була  створена  перша  бібліотека, яка знаходилася в приміщенні клубу.Першою бібліотекаркою була фронтовичка Галина Василівна. Пропрацювавши деякий час,вона виїхала  і подальша її доля невідома.
          Другим бібліотекарем  був житель  с.Сулятич учасник  другої світової війни Мельник Микола  Максимович. Пізніше він пішов працювати бухгалтером колгоспу.В бібліотеку прийшла  працювати Камінська Надія,жителька села Монастирця,яка була  спеціалістом.Через важку хворобу передчасно пішла з життя,пропрацювавши два роки.
           В 1953  році випускниця  Журавненської  СШ   Микитин Віра прийшла працювати в наше село бібліотекарем,яка заочно  навчалася в Самбірскому  училищі культури.
           В 1959 році по  направленню  Жидачівського відділу культури прийшла працювати  випускниця Самбірського культосвітнього  технікуму   Лико Віра.Молода енергійна,вона активно працювала з молоддю села,збільшуючи цим коло читачів.Вела активну громадську роботу..
            В 1966  бібліотекарем нашої  бібліотеки стала  Вітрів Степанія  Теодорівна,яка пропрацювала десять років.Спільно з клубом вона активно працювала,проводились нові звичаї,обряди.Було залучено багато читачів.Фонд бібліотеки постійно поповнювався періодичними виданнями,художньою  літературою, літературою з різних галузей знань.
            З1976 р. по 1991 р. в нашій бібліотеці працювала Ткач Ольга Андріївна,яка зараз працює  в бібліотеці  села Володимирі.Ольга Андріївна людина доброї душі,до якої тягнулися діти,яка вчила їх доброти,поваги,любові до книги і друкованого слова.
             В 1977 році приміщення бібліотеки було  пренесено в новозбудований клуб.
              З 1991  році   бібліотекарем ношої бібліотеки  працюю я,Хмелик Галина Степанівна.



 Тарнавка
Реєстраційний номер-1362
Сигла ЖРЦБС-94
Рік заснування-1953

           Найкращого розвитку здобула „Просвіта”  у 30-ті роки ХХ століття. В селі Тарнавка силами села у 1936 -1937рр. був збудований Народний дім „Просвіта”.А до цього часу просвітяни збиралися у якісь хаті ,яку наймали у господаря.Просвітяни організовували св”яткування знаменних пам”ятних   дат нашої історії,її видатних діячів.Просвітяни проводили  свято « Просвіти”, свято книжки, свято Миколая ,свято Маланки.
             При „ Просвіті „ був хор,  духовий  оркестр.Організатором і керівником „Просвіти „ був  Михайло Данилишин.Йому у всьому допомагали активні учасники:Данилишин Ярослав,Шевчук Григорія ,Гретин Йосип,Шевчук Антін,Мудрий Прокіп, Стасишин Федір,Стасишин Григорій,Кулик Василь,Кулик Стефан,Гречин  Василь,Мудрий Михайло. У селі Тернавці створюється Союз  українок,товариство „Соколи”.Михайло Мудрий,  який закінчив  Бережницьку рільничу школу і мав професію агронома,призначений інструктором „Хліборобського  вишколу”.Після війни десь  у 1947 році організатором „Просвіти” був Стрільчук Василь.
              Самостійно бібліотека почала існувати у 1953 році і бібліотекарем була Порціна Ганна  родом  з с.Монастирця. Ї декретну відпустку  заміняла з кінця 1960 по 1962 рр. Кацедан Стефанія.

                З 1962-1964 рр.разом у клубі і бібліотеці працювала  Єроменко Емілія.З1964 по 1992рр в бібліотеці працювала Зуб Степанія.Після неї зовсім недовго працювала Мудра Ганна  з с.Мельнич.З 1993 року в бібліотеці  працює Данилюк Людмила.




Тейсарів
Реєстраційний номер-434
Сигла ЖРЦБС –95
Рік заснування-1948

           Читальня “Просвіти” в селі Тейсарів була заснована в 1898р.На той час в читальні налічувалось 71член:з них 40 мужчин,11жінок,12 парубків,8дівчат.
В читальні було 146 книжок.Протягом року видано 401 книгу.Читальня передплачувала часопис “Діло”,”Свобода”,”Руське слово”.
            В 1901 р.в читальні нараховувалось 70 членів читальні.В той час в читальні нараховувалось 150 книг.Читальня передплачувала “Посланника”,а від голови читальні п.Еміліана Кордуби бібліотека одержала в дарунок “Діло”.В 1901 році головою читальні був Еміліан Кордуба,заступником голови Петро Хлипавка,бібліотекар –Михайло Свомак.секретар-Микола Курилів,касир-Іван Мацюняк.
             В бібліотеці нарахоувалось 57 книг.Читальня передплачувала “Діло”.
Знаходилась читальня в церковнім домі.В 1934 році в читальні нараховувалось 203 члени.Головою читальні в той час був :отець Головкевич,заступник голови-Хлинавка Василь,секретар Хлипавка Олексій,бібліотекар- Микитчак Микола М.,скарбник – Герей Іван О.,члени-Вайсберг Петро,Бондар Олексій,Бойко Василь,Сврмак Григорій,Свомак Василь.
            В бібліотеці нараховувалось 130 книг.Протягом року куплено 24 книжки.Видано за рік 250книг.В читальні існував театральний гурток,що складався з 15 членів,його очолював Микола Микитчак.За звітний рік поставлено 2 вистави  “Убійник”.При читальні існував хор з 24 членів, який був заснований у 1928 р.Диригент – Хлипавка Олексій.
              З1952 по 1955рр.в бібліотеці працювала Озарків Ірина Іванівна.Бібліотека знаходилася в сільській їхаті.З 1955 по 1961рр.в бібліотеці працювала Романів Розалія Петрівна з с.Хомовичі.З 1961 по 1963рр.-працювала  Тюк Ганна з смт.Гніздичів.Восени 1961 року бібліотеку було перенесено в новозбудований клуб.З1963 по1975рр.-працювала Катаран Марія Йосипівна.В1969р.(липень-вересень)Харів Люба М.До 1979р.-Молокус Галина.З 1979 р.-по сьогоднішній час працює Новак Оксана Ф.
   


Трибоківці                                                           
Реєстраційний номер-405
Сигла ЖРЦБС-96
Рік  заснування-1952
     
                                          „Ми всі – „Просвіта „
                                             і народ – „Просвіта”
                                      (із гасла  товариства „Просвіта”).
      Минає 135 років з дня заснування  „Просвіти „ товариства ,без якого неможливо об”активно пізнати історію Галичини другої половини Х!Х,першої половини ХХ століття.Щоб зрозуміти роль і життя „Прсвіти”,необхідно розглянути  історичне тло,на  якому їй доводилось діяти.
       Після першого поділу  Польщі в 1772р. Галичина увійшла  до складу ,Австрійської імперії,як провінції „Королівство Галичини і Лодомерії з Великим Князівським Краківським” і становила на початку ХХ ст. 26,2% її території.Географічно вона поділялася на східну (українську) і західну (польську) частини,а в адміністративному  відношенні –на 81 повіт,в яких станом на 31 грудня  1900р. проживало 7315939 чоловік з них українців становили 42,2%,поляки -45.8%,євреїв 11,1%.
       В економічному відношені Галичина являла собою одну з найвідсталіших провінцій Австро-Угорщини.Промисловість Галичини була ремісничо-кустарною,слабо механізованою,залежною від іноземного капіталу.І основна маса населення (78,4%) проживала в селах.
       Розпочалася підготовка до установчих зборів ,які було намічено на 8 грудня 1868р. у Львові в будинку польського міщанського Товариства „Стрільниця”,це були перші загальні збори „Просвіти”.
       За першим статусом „Просвіта” являла собою науково-просвітнє товариство,яке збирає,видає народні пісні,казки,перекази тощо.26 травня 1870р.відбулися другі загальні збори „Просвіти”.З того часу осередки „Просвіти” почали створюватися по всій Галичині.Товариство отримало право організувати в селах читальні і філії.Вони проводили велику роботу по впровадженню національної самовідомості  українського народу,при них створювалися  бібліотеки,театральні гуртки,хори,захорони (дитячі садки),крамниці,позичкові каси.
      У вересні 1975р.відділ „Просвти”було організовано і на Жидачівщині Її  підготовчу роботу розпочав священник з с.Новошино о.Володимир  Галицький.В усіх селах створювалися хати-читальні.
      У вересні 1939р.західно-українські землі  окупували  радянські війська.Нова влада відразу почала  радянізацію краю,і одним з перших її кроків стало  закриття „Прсвіти”.Видані нею книжки знищили,майно націоналізували.Тих,хто  намагався зберегти пам”ять про  Товариство переслідували.
      В 1941р.до влади прийшли німці,але просвітницька діяльність в селах продовжувала свою роботу.З розповіді  жительки пенсіонерки п.Горішної М.С. дізнаємося що колись її дідусь мав 94 роки і розказував,що в селі  нараховувалося лише 12-14 хат.Звали його Куделький Іван  Войткович за національністю був поляк.А з розповіді жительки-пенсіонерки п.Салати Степанії Михайлівної дізнаємося ,що будинок ,який знаходився в центрі села де стояла  хата –читальня була  резиденція, в якій проживав священник .
       В 1942-1943роках в цьому  будинку було організовано хату-читальню і сільську раду.Завідував  читальнею Горішний Степан.В ній проводилися збори,по збиранню врожаю,та вирішувалися різні питання ,які  виникали у селян.В хаті -читальні збиралася молодь села:Береза С.М.,Герич М.М.,Поручинська М.М.,Левик М.С.,Бережанська В.М.,Пушкар С.,Лаба М.О.,Кобранович П.І.,Горішна М.С.,Телішевська М.С.,Салата В.Ю.Згодом Горішний Степан почав вчити виставу „Назар  Стодоля”.В цій читальні була шафа з книжками.Дуже популярною на цей час була книжка Генуесса.Активним читачем хати-читальні,був  Поручинський Олекса. Пізніше головою читальні був  Кобранович  Іван,але діяльність читальні розвивалася і надалі.Було вивчено і показано на  сцені виставу .Кількість чоловік збільшувалось.В ній брали  участь Чмир Марія Іванівна,Чмир Олекса,Дворчин Катерина,Сохацький Іван,Крива Софія Олексіївна,Халявка Іван,Телішевський Тома,який дуже гарно декламував вірші і гуморески.Шафа з книжками поповнювалася.Згодом завідувачем хати-читальні став Сохацький Іван.Ним було вивчено і показано на сцені виставу  „Сватання на Гончарівці”,основну роль у виставі грали Кінзер Зося,Кобранович Ярослава, Лаба Михайло,Горішна Марія і інші.Шафа з книгами поповнювалася,а для зберігання книг було привезено шафу від отця  Макака Івана з с.Баковець,бо його у березні 1942 року забрали і арештували гестаповці до тюрми за те,що не виконував їх приказу.Метрики,які  виписував на новонароджених велися не польською,а українською мовою.Релігійні книжки  були викинені москалями під дзвіницю.
      У 1950-1956 роках перебував у в”язниці в Сибіру,  запроторений туди енкаведистами . Повернувся із тюрми у 1957 році.
      У 1949 році до хати – читальні було направлено на роботу п.Пашу із східних областей,згодом вона  познайомилася з хлопцем з с.Гайдучина п.Ярославом Федьком.Вийшла заміж  і поїхала до себе додому.
     У 1951р.завідувала хатою –читальною п.Марійка,яка теж не стояла осторонь своєї роботи,бо на той час вся молодь в селі пила і веселилася .
     У 1954 році  приїхала в село на роботу до хати-читальні Зоня Осипа із с.Ліщина.Пізніше за нею працювала п.Марійка  Кибало із
с.Нові Стрілила.
     В 60-х роках працювала завідуючою при клубної бібліотеки п.Дякун Ольга Василівна,яка разом із своїм чоловіком  Коровець Володимиром вчили виставу „Назар  Стодоля”.
      У 1962р. інвентарні книги з репехівської громадської бібліотеки було передано до бібліотеки в село Трибоківці в якій працював п.Коваль  Любомир з с.Баківці і ця бібліотека рахувалася  сільською.Він перед тим,як  прийшов на роботу до,бібліотеки був засуджений.Його роботу  перевіряла влада і кожен день,він своєю валізою носив книги селянам по хатах.
      З 1965 р.по 1970р.завідувала сільською при клубною  бібліотекою п.Мирка Ярослава Дмитрівна,яка була направлена відділом культури при  закінчені культурно – освітнього училища.В той час,було придбано телевізор до клубу  „Рекорд” і всі жителі села мали можливість подивитися кіно,виставу ,новини в світі.
      В цей час старе приміщення клубу почало валитися і  жителі села вирішили збудувати нове.При керівництві голови колгоспу  ім..Радянської Армії ,своїми силами почали  будівництво нового клубу у формі букви „ Т”,під керівництвом  бригадира села п.Березовського І.В.,а при клубну бібліотеку було перевезено до хати п.Салати Тадея Івановича.Приміщення клубу і бібліотеки виростало на очах,все робилося своїми силами,бо на території колгоспу в с.Жабокряки була своя цегельня.Відкриття  відбулося на честь
100-річчя з дня народження В.І.Леніна,і  бібліотеку було перевезено до нового приміщення.
     З 1971р.по 1976р.роботу бібліотеки  перебрала п.Роїк Галина Степанівна,жителька села Баківці. В бібліотеці проводилися бесіди,голосні читання,тематичні вечори,дитячі ранки.Бібліотека поповнювалася літературою з Львівського бібколектора.В бібліотеці  селяни мали можливість переглядати пресу:Радянський шлях,Ізвестія,Зірка,Піонерська правда,Вільна Україна,Журнали:Людина і світ,Піонерія,Радянська жінка та інші,яких на  сьогоднішній день немає.
     У вересні 1976р.роботу бібліотеки передано завідуючій клубом .Кудельській  Зеновії Михайлівні,яка і по сьогоднішній день.Бібліотека свою роботу поєднює із школою,підбираю літературу до різних масових заходів,книжкових виставок.Ще за радянських часів  бібліотека багато  літератури  одержувала із районної бібліотеки,була велика кількість і преси.А на сьогоднішній день,за часів України,на літературу і пресу не вистачає коштів,а літературу і пресу ми одержуємо в мізерній кількості,такаж сама і є наша зарплата.
     Переживши війну,репресії ,з  пробудженням національного життя в Галичині „Просвіта” знову  знайшла підтримку серед свідомих українців.Продовжувачем справи „Просвіти” в  наші дні є товариство української мови „Просвіта ім..Т.Г.Шевченка,засноване у червні 1988 року.Гордімося на кожному кроці,що ми є діти українського народу.Шануймо свою рідну мову,наш народ,і самих себе,як все це станеться,то заживем і ми своїм життям.






 Туради                      
 Реєстраційний номер-437
Сигла ЖРЦБС-97
Рік заснування-1954                    


У 1952 році в селі Туради  побудували Народний дім або клуб,як колись називали.Там  у приміщенні знаходився зал із сценою і дві невеличкі кімнати.Одну з цих кімнат віддали для бібліотеки.З1952 року в бібліотеці працювала   жителька с.Туради Ясінська Марія Степанівна.У 1981 році
Бібліотеку перевезли у  друге приміщення.Марія Степанівна працювала до 1991року .З 1991 року в бібліотеці  працюю я, Кіндій Ліліана Миколаївна.
У 1995 році бібліотеку знову перевезли у приміщення Народного дому,де знаходиться і по сьогоднішній день.

Міська бібліотека для дорослих  Ходорів
Реєстраційний номер-75                                                                                                                           
Сигла ЖРЦБС-7
Рік заснування-1945

     Бібліотека в м.Ходорові була  відкрита в 1945 році із штатом два чол..В 1948 році книжковий фонд бібліотеки складав 14792 екземплярів ,із них основного фонду було лише 4539 екз.,а решта брошурний фонд.Книги на полицях були розміщені, не  дотримуючись класифікації і алфавітного порядку.Не була виділена окремо російська ,українська ,іноземна  література.Художньої і науково-популярної літератури було дуже  мало.Всього читачів в бібліотеці  налічувалось 1168 чол. Але кожного року читачі не переєстровувались і тому було багато читачів ,які вже давно  вибули з бібліотеки  і300чол.боржників.Читачів,які  дійсно читали в бібліотеці,виявилось лише 525 чоловік.
     З 1 січня 1948 році відкрили в Ходорові дитячу бібліотеку і дали штат 2 чол.
Але доросла і дитяча  бібліотеки були разом. В серпні 1948 року К.А .Золотарьова приступила до роботи на посаді завідуючої,так як попередню звільнили,бо не мала відповідної спеціальної освіти.Було відокремлено дитячу бібліотеку
     З кожним роком зростає книжковий фонд нашої бібліотеки і кількість читачів.






 Ходорківці
Реєстраційний номер-1368
Сигла  ЖРЦБС-98
Рік заснування –1977

      В нашому селі завжди були  такі люди ,що хотіли читати . Вони діставали собі книжки і збиралися в когось в хаті . Це була їхня хата- читальня.Мені розповідала бабуся,що  в нас  вдома збиралися  люди і один  читав ,а всі інші  слухали.
       Коли закривали церкви , закрили і в нашому селі.Та в захрестиї заснували першу бібліотеку в 1968 році.В цій бібліотеці налічувалось близько 300-400 книжок.Люди приносили свої, а  брали з бібліотеки інші.Налічувалося в ній близько 45 читачів.Ця бібліотека  функціювала 5-6 років.
         Коли відкрили нашу церкву в 1987 році,  бібліотеку перенесли в приміщення  біля  дому «Просвіта»,де вона  займає  1 кімнату. Тут вона  функціонує і по цей час..





                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              Чертіж
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-100
Рік заснування-1949


        1945 року в селі Чертіж була заснована хата-читальня ,яка знаходилась в приміщенні житлового будинку Височан .В 1949 році була відкрита бібліотека в клубі села Чертіж.Бібліотека була при клубна.Бібліотекарем  до 1950 року працював Камінський Василь.
       Пізніше в бібліотеці працювали Колос Меланія,Гудзовата Марія,Дорош Степанія  
    


                  Юшківці
Реєстраційний номер-
Сигла ЖРЦБС-103
Рік заснування-1949

Перші спогади про  Юшківську  читальню були в 1900 р. Про неї написав Василь Король на  доручення  матірного товариства, де всюди виступав з лекціями та робив  інструктажі- героїчна  праця на благо свого народу.
У 1900 році читальня «Просвіти «  розміщувалася в будинку  49 і головою її був Федір Шоробура.
Читальні товариства « Просвіта» були тими  рушіями, які вели наше селянство по шляху національного відродження. Саме тут вони через  газети і книги знайомилися  з політичними ідеями , тут навчалися  основ самоврядування. В читальнях формувалися  політична та національна свідомість.
Де виникали і розвивалися читальні там  зникали бійки ,пияцтво та інші  антигромадські вчинки.
В 1907 році читальню було закрито і молодь знову почала свою агресивну поведінку. Тоді вчитель М.Дорожинський почав  збирати  підписи про повернення читальні, і написав листа у Лівів. На звороті цього листа було зазначено – Підписані хочуть заснувати і повернути читальню в Юшківцях.
27 серпня 1907 р. було  формальне  подання до намісництва про заснування в селі читальні. В неділю 29 вересня відбулися  в громадському  будинку збори. На  них був  представник матірного товариства  Величковський. Читальня розвивалася повільно.
В 1909 році  читальня містилася в будинку старої школи , який вартував 200 к. Як видно зі звіту читальні , « в селі були тайні  хруні,які  відмовляли від  читальні людей».
В газеті «Свобода « 8 липня 1909 р. промайнуло цікаве повідомлення про культурне життя  в с. Юшківці  - « Товариство  розвивається добре, хоч є сіллю в оці  деякими нашим багачам – неграмотникам. Які казали що ми можем обійтися  без «Просвіти «, як і наші батьки.
13 листопада 1911 р. читальня купила площу,щоб згодом  збудувати на  ній  власну домівку.
В 1913 році « Просвіта « мала  30 членів.В роки світової війни  діяльність читальні була  припинена , бо маса  хлопців та молодих чоловіків було забрано до війська . В 1919 р. почалася польська окупація , яка принесла ще більші  утиски української культури.
У 1921 році була відновлена робота  читальні та аматорського гуртка при ній.
Подальша інформація про роботу читальні  в архіві представлена  епізодично. Практично читальня існувала на папері до кінця 1939 року.
У 1937 році  Юшківська читальня мала  намір почати  спорудження власного будинку, та почали збирати кошти .
Читальня  таки збудувала власний будинок. Бібліотека була обов»язковим і  основним елементом читальні. Саме з неї люди мали виносити знання. На перших порах люди звикали до читання простіших і легко зрозумілих видань. Як правило, бібліотека працювала в робочі дні.Всі книги в читальні були придбані за пожертви членів.(86 книг).
В різні часи бібліотекарями були  М.Паюцький, В.Левицький , В.Носик, В.Коробій, С.Кухар , Є.Хамуляк. До 1972 року посада бібліотекаря була поєднана з посадою завідувача клубу.У 1972-2005 рр.будинком культури завідувала О.Майдан , з  2005 року- Галина Медвідь.
Клуб з бібліотекою знаходився в приміщенні  «Просвіта «.У 1970 р.бібліотека була перенесена на 2-й поверх в  новозбудованого Будинку культури.Тепер бібліотека має 3298 книг. По при всі негаразди і кризу в  державі  книги до бібліотеки таки  надходять, хоч  у невеликій кількості.
За 2008 р.надійшло 46 видань (з них 23 журнали).У 2009р. бібліотека мала 155 читачів (з них 23 дітей ).
При бібліотеці створена  народознавча  кімната,де зберігаються придмети народного вжитку, одяг , знаряддя праці , вишивки та старі ікони.
     



Алфавітний покажчик
бібліотек Жидачівського району,
історії створення яких подані в цьому матеріалі.



1.Антонівка                                                                 
2.Баківці                                                                            
3.Бережниця
4.Бориничі
5.Бородчиці
6.Бортники
7.Букавина
8.Вербиця
9.Вибранівка
10.Вільхівці
11.Волиця Гніздичівська
12.Вовчатичі
13.Гніздичів
14.Голешів
15.Городищенське
16.Грусятичі
17.Дев»ячники
18.Демидів
19.Дем»янка Наддністрянна
20.Добрівляни
21.Дубравка
22.Дуліби
23.Жирівське
24.Журавків
25.Журавно
26.Заболотівці
27.Заліски
28.Зарічне
29.Заріччя
30.Іванівці
31.Кам»яне
32.Кнісело
33.Кологори
34.Корчівка
35.Которино
36.Крехів
37.Лисків
38.Лівчиці
39.Ліщин
40.Любша
41.Межиріччя
42.Мельничі
43.Млиниська
44.Молодинче
45.Монастирець
46.Нове Село
47.Нові Стрілища
48.Новосільці
       49.Орішківці
        50.Отиневичі
         51.Піддністряни
         52.Подорожне
         53.Покрівці
         54.Прибілля
         55.Протеси
         56.Пчани
         57.П»ятничани
  58.Рогізно
          59.Руда
         60. Рудківці
          61.Сидорівка
          62.Старе Село
          63.Сулятичі
          64.Сугрів
           65.Тарнавка
           66.Тейсарів
           67.Трибоківці
           68.Туради
            69.Ходорів
            70.Ходорківці
            71.Чертіж
             72.Юшківці







Немає коментарів:

Дописати коментар